Головна » 2014 » Травень » 8 » Земляки Путіна і його батько допомагали нацистам
18:04 Земляки Путіна і його батько допомагали нацистам | |
Промосковські історики кричать з усіх боків про УПА, приписуючи їй співпрацю з німцями. Кричать щоб заглушити факт існування у складі Вермахту російських профашистських формувань. Таких, як Російська Визвольна Народна армія (РОНА), Російська Національна Народна армія (РННА), Російська Визвольна армія (РОА, яка на кінець квітня 1945р., під командуванням генерал-лейтенанта РККА Власова, мала більше 1300000 вихідців з Росії), Бойовий Союз Російських Націоналістів (БСРН).
Кричать про українську дивізію СС «Галичина». Кричать, щоб заглушити правду, щоб менше людей почало замислюватися про найбільшу після німців кількість саме російських військ СС (Французькі частини СС за кількістю були на третьому місці). Не бажають проросійські історики, щоб люди знали про 29 дивізію СС (1-ша російська), 30 дивізію СС (2-га російська), 15-й козацький кавалерійський корпус СС, 1-шу російську національну бригаду СС «Дружина», добровольчий полк СС «Варяг» та менші російські військові з’єднання СС. Ховають від громадськості факт існування на території Росії нерадянських державних утворень: Локотської республіки, Козацького Стану та республіки Зуєва. Мовчать російські історики і про російські фашистські організації: Російську Фашистську Партію (РФП), яка виникла в 1920р., у Маньчжурії і в 1943р. закрита японцями, Всеросійську Фашистську Організацію (ВФО), яка виникла в 1933р. в США та діяла до 1942р., Російський Націонал-Соціалістичний Рух (РНСД), який виник в 1933 р. у Німеччині.
Ще розповімо читачам про державне утворення під час Другої Світової війни на території Росії під самим носом Москви—Локотську республіку.
В умовах краху фронту та безвладдя в покинутих Червоною Армією районах селяни почали ділити колгоспну землю. Вони озброювалися і утворювали загони самооборони, щоб захистити свої села від пограбування солдатами, які потрапили в оточення, та партизанськими загонами.
Після відступу Червоної Армії та ганебної втечі функціонерів районної радянської влади в вересні 1941 р., ще до появи німецьких військ, в Локті було організовано місцеве народне самоуправління, «Вічовий сход» представників всіх населених пунктів Брасовського району Брянської області та сусідніх районів Орловської області обрав губернатором Локтя «и сопредельной земли» Костянтина Павловича Воскобойнікова, викладача локотського лісотехнічного технікуму, а його заступником Броніслава Камінського, інженера локотського спиртозаводу.
Була утворена Локотська республіка. Її прапором став російський триколор з Георгієм Переможцем на червоному щиті в центрі.
Керівництво Локотської республіки 4 жовтня 1941 р. зустріло хлібом-сіллю передові частини Вермахту. Спочатку на окупованій німцями території під російським самоуправлінням існувала Локотська волость, потім вона була перетворена в Особливий Локотський уїзд зі значним прирощенням території. А в липні 1942 р. німецькою владою був утворений Особливий Локотський округ, який мав у своєму складі вісім районів: Дмитровський район Орловської області, Дмитрієвський район Курської області, Брасовський, Комарицький, Севський, Суземський, Навлинський, Михайловський райони Брянської області.
Німці залишили в Локті тільки невеликий гарнізон та декілька офіцерів для зв’язку, а самі пішли на схід. 17 жовтня 1941 р. німецьке командування призначило Воскобойнікова бургомістром волосної управи, а Камінського—його заступником.
Завдяки злагодженій праці команди однодумців, Локотська республіка на початку війни почала стрімко розвиватися.
В травні-червні 1943р. німецькими військами при допомозі всіх Збройних Сил Локотської республіки була проведена операція по зачистці території Брянського лісу від партизан під назвою «Циганський барон».
З 5 липня до 23 серпня 1943р. східніше і південно-східніше цих місць відбулася Курська битва. В заключній фазі Орловської операції до 18 серпня лінія фронту якраз проходила по східній частині села Любощ.
Після захоплення території Локотського округу Червоною Армією, РОНА була перейменована в 29-ту піхотну дивізію СС (російська №1) та передислокована в Білорусію. В цей період 29-та дивізія СС разом з бригадою Дирлевангера брала участь в операціях по знищенню партизанського руху в Білорусії, за які Камінський був нагороджений «Залізним хрестом».
З Білорусії дивізія була переведена в Польщу. 1 серпня 1944р., коли Армія Крайова підняла повстання в Варшаві, 1-ша російська дивізія СС взяла активну участь в його придушенні. Її солдати відзначилися вбивствами цивільного населення і мародерством. В результаті безпосередньої участі росіян загинуло близько 250 000 мешканців Варшави. Після Варшавського повстання залишки 29 дивізії СС влилися в Російську Визвольну армію Власова.
Навіть з цих фактів видно суттєву різницю з УПА. Якщо з РОНА утворена була 29 дивізія СС, то УПА використовувала дивізію СС «Галичина» для того, щоб вишколити в ній свої командирські кадри. Вояки УПА ніколи не воювали на стороні Вермахту, а вели бої проти німецьких військ і загонів НКВС.
А щодо Власова, то перебуваючи у Вінницькому військовому таборі для полонених вищих офіцерів, Власов погодився співпрацювати з нацистами і очолив «Комітет звільнення народів Росії» (рос. КОНР) і «Російську визвольну армію» (рос. РОА), складених з полонених радянських військовослужбовців.
Не збереглося жодної фотографії цього періоду життя Власова, на яких він був би одягнутий у німецьку військову форму (що відрізняло Власова від його підлеглих). Він завжди носив спеціально пошитий для нього (через його кремезну статуру) простий мундир військового крою кольору хакі з широкими обшлагами і формені штани з генеральськими лампасами. Гудзики на мундирі були без військової символіки, на мундирі — ніяких знаків розрізнення чи нагород, зокрема не носив емблеми РОА на рукаві. Тільки на генеральському кашкеті він мав біло-синьо-червону кокарду РОА.
Власов написав відкритий лист «Чому я став на шлях боротьби з більшовизмом».Крім того, він підписував листівки, що закликали повалити сталінський режим, які згодом розкидалися німецькою армією з літаків на фронтах, а також поширювалися серед військовополонених.
Ще такі цікаві факти. Володимир Спиридонович Путін, батько нинішнього президента Росії Володимира Володимировича Путіна, був офіцером внутрішніх військ НКВД до 1941 року. На початку війни під Вітебськом здався в полон німцям, а при створенні генералом Андрієм Власовим колабораціоністської армії, добровільно вступив до неї. У складі власовських формувань разом з німцями брав участь у каральних акціях проти польського населення. У 1945 році В.С.Путін потрапив у полон до англійців. Документи, що свідчать про це, знаходяться в секретних англійських архівах в Лондоні, де їх і виявив Віктор Суворов. Про це у 2003 р. розповів польський журнал "Ангора".
У 1945 році В.С.Путін, разом з рештою власівцями, був виданий англійцями Радянському Союзу. Його син, нинішній президент Росії, пішов по стопах батька. З 18 років служив в КДБ (КДБ - спадкоємець НКВД), де дослужився до високого становища - до звання полковника.
На фото: другий зліва батько Путіна. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |