Головна » 2015 » Січень » 30 » Судять газету за критику, хочуть 150 тисяч гривень
10:25 Судять газету за критику, хочуть 150 тисяч гривень | |
Як і було анонсовано в минулому номері газети, доводимо до відома громади ситуацію про те, як розвиваються події стосовно ставлення міського голови Мостиської міської ради С.С.Сторожука до статті "Рада політичних та громадських сил за Європейське майбутнє Мостищини" бо він офіційно попередив, про готовність судитися з газетою.
Все-таки 25-го грудня 2014 року Мостиська міська рада звернулася до суду з позовною заявою "Про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди", посилаючись на те, що 16.12.2014 року в газеті "Судововишнянський вісник" № 25 (70) опубліковано статтю "Рада політичних та громадських сил за Європейське майбутнє Мостищини" вказує, що автор цієї статті довів до відома читачів недостовірну і необ’єктивну інформацію про наявність корупційних дій у дошкільному навчальному закладі м.Мостиська, "про факти дерибану”, який, за звинуваченням Я.Шурпети, проявився у зловживанні, розкраданні 20 га землі територіальної громади м.Мостиська.
Стаття, яка чомусь викликала такий показний спротив в міського голови Мостиської міської ради С.С.Сторожука, подавалася від громадського об’єднання "Рада політичних та громадських сил за Європейське майбутнє Мостищини" (далі Рада), безпосередньо її письмовий варіант готував Мартинець О.І. Рада включає в себе осіб, які організовуючись на громадських засадах, виробляють спільне бачення тих, чи інших проблем, піднятих громадою, чи її окремими членами, спрямоване на її вирішення. Діяльність нашого громадського об’єднання проводиться на громадських засадах в межах діючого законодавства України та ратифікованих Україною міжнародних договорів, в тому числі і відповідно до ст.11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ми запрошуємо до співпраці всіх небайдужих людей, громадські об’єднання, громадські організації, осередки політичних партій, які поділяють наші погляди, мають бажання змінити сьогодні діючі принципи системи влади на Європейські, на ті цінності, за які боровся Майдан .
Якщо уважно слідкувати за дописами Ради в газеті "Судововишнянський вісник" , зокрема №24 (69) за 02.12.2014 року, то факт того, що стаття писалася від Ради підтверджується попередньою статтею Ради "За старим сценарієм", де зроблено посилання на те, що в наступному номері Рада дасть конкретну інформацію про організаційні дані, завдання та мету створення Ради. А тому автором статті, яка сьогодні оспорюється від імені Мостиської міської ради її головою не є хтось конкретний, а Рада в цілому. Це перша помилка міського голови, оскільки він за відповідачів визначив редакцію газети та Шурпету Я.В.
У своїй статті всі ці питаня, про які говорили люди на народних віче в м.Мостиськах, ми ще раз підняли та обговорили ситуацію про фактичне їх ігнорування владою. Ніхто, ні контролюючі органи району, ні прокуратура так і не провели жодної перевірки, хоча інформація була озвучена. Наша стаття - це оцінка наслідку дій, а скоріше бездіяльності влади і не більше. Наша позиція і погляди, які ми висловлюємо, такі - якщо ми маємо сьогодні злочин, чи просто інформацію про нього, то громада має знати про нього чи про таку інформацію, а контролюючі органи державної влади адекватно закону реагувати, тобто ці питання для громади являються суспільно значимими і є предметом громадського інтересу. Але нажаль минуло вже багато часу, а громада на ці запити не отримала жодної відповіді. Координаційна рада політичних сил, яка була створена в районі і була покликана дати публічні відповіді на всі ці підняті громадою питання, в силу обставин, що склалися, не спромоглася знайти на них відповідей, не добилася цього ні від міліції, ні від прокуратури, а тому Координаційна рада не виправдала довіри та сподівань людей. Факти, які наводилися, не були досліджені і результати не були оприлюднені ні міліцією, ні прокуратурою, а також не були спростовані навіть тими суб’єктами "згадування" на яких це прямо вказувалось, в тому числі Мостиською міською радою. До сьогоднішнього часу від них немає ні спростувань, ні підтведжень. Завдання, яке ставить Рада перед собою, це нагадати всім, що порушені питання є суспільно значимі для людей, для громади та потребують вже давно відповідей. Тому ми прагнемо розібратися в цій ситуації, тому повторно озвучили і подали в газету, що така інформація є і вона потребує детальної перевірки і чекаємо на реагування відповідних контролюючих органів району. По життю буває по-різному, комусь вдається "взути" турків на чотири мільйони, а на декількох тисячах "прогоріти" самому. Таке вже життя…
Ми вважаємо, що позов, заявлений міським головою Мостиської міської ради, є не обгрунтованим взагалі, а зазначені в ньому підстави не є підтверджені жодними доказами, а тому є упереджені та безпідставні. А у висуненні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 150000,00 гривень міський голова напевно забув, чи не знав, що вимагати такого взагалі не має права, але його юристи цю норму закону зобов’язані знати, це яскраво підкреслює їхній кваліфікаційний рівень. А тому нагадую їм, що відповідно до положень частини другої ст. 49 Закону України "Про інформацію" органи державної влади, органи місцевого самоврядування, як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Мене дивує інше, невже після прочитаної статті в міській раді мав місце "колективний психоз", який завдав душевної травми зразу всьому апарату міської ради? Чи можливо в такий спосіб міський голова хотів наповнити бюджет міської ради? Чи можливо когось перелякати судом?
У зв’язку з недоведеністю, не підтвердженістю позивачем даних обставин, така позовна заява судом мала би бути залишена взагалі без розгляду в п. 8 ч.1 ст. 207 ЦПК України. 19.01.2015 року відбулося попереднє судове слухання, суд на п’ять днів залишив позов без руху, таким чином надавши можливість міській раді привести позов у відповідність до вимог ст.119 ЦПК України, в протилежному позов буде залишений без розгляду. Дочекаємось.
Отже, лише встановлення факту поширення інформації, без належного доведення того, що ця інформація поширює неправдиву інформацію, тобто інформацію, яка не відповідає дійсності, або іншими словами є вигаданою подією, можна говорити про захист ділової репутації. Крім цього суд змушений дослідити такий факт, як характер інформації, є вона фактичним твердженням, чи просто оціночним судженням, оскільки відповідно до ч.2 ст. 471 ЗУ "Про інформацію" оціночним судженням, за винятком образи та наклепу, а такого з нашої сторони не було, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, оскільки не можуть бути предметом судового захисту. Інформація Ради, яка була подана в газеті, не була ні брутальною, ні принизливою, чи непристойною, все в межових рамках закону.
Подана Радою інформація в газеті, в такій формі, як вона подана, жодним чином не зачіпає міського голову, як суб’єкта подачі позову. В редакції статті його не згадують взагалі та не вказують на термін діяльності міської ради, який би співпадав з терміном каденції його діяльності, як керівника міської ради. Ніхто не посягав на його права та свободи, честь і гідність та його ділову репутацію, ніхто не втручався в його особисте і сімейне життя. Це перше. І друге, на чому необхідно зробити наголос це те, що міська рада не фізична, а юридична особа, її діяльність завжди є публічною, яка відповідно до ст. 4 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" зобов’язана дотримуватися основних принципів діяльності органу місцевого самоврядування, таких як народовладдя, законності, гласності та інших. А це означає, що органи місцевого самоврядування покликані прислухатися до думки своєї громади і до її окремих членів, вирішувати навіть і ті питання відкрито і прозоро, які не є зручними для неї самої, які критикують її і ставлять під сумнів законність її діяльності. Громада та її окремі члени, мають на це пряме право, право громади брати участь в роботі органів місцевого самоврядування, а відтак втручатися та давати вичерпну відповідь, навіть і на суб’єктивні твердження, це вже обов’язок міської ради та її посадових осіб, оскільки міська рада підконтрольна і підзвітна громаді.
Людям потрібно пояснювати, доказувати, якщо це не так. А якщо так..? Тоді, як бачимо, хіба що залишається піднімати все на крик. А тому, перш ніж подавати до суду позов, міський голова мав ряд можливостей самому розібратися в ситуації, спробувати вияснити обставини, накінець дати власне бачення проблеми, спробувати спростувати, якщо то не так, чи вказати на те, що факти, які мали місце жодним чином не відносяться до періоду його діяльності, тобто звернутися в редакцію газети про надання йому такої можливості друкуватися. Але, як бачимо, є позов, тобто в цій ситуації голова міської ради обрав тактику: кращий захист, то є напад… Всі ми добре знаємо, хто кричить першим.
Якщо подивитися на все це через призму міжнародних правових актів, то посадові особи, які обіймають публічні посади, або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному, чи міжнародному рівнях, йдучи на таку посаду апелюють до довіри громадськості, тим самим погоджуються "виставити" себе на публічне обговорення, підлягають ретельному громадському контролю, бо межа допустимої їхньої критики є набагато ширша ніж окремої пересічної особи. І перш ніж піднімати "рейвах", такі посадові особи повинні чітко собі усвідомлювати, що їх діяльність публічна, може піддаватися прискіпливому висвітленню і в пресі.
І на кінець, заради справедливості, потрібно всі речі називати своїми іменами, щоб не тішити своє самолюбство, що я мудріший та хитріший. Давайте проаналізуємо всю ситуацію з цим, мягко кажучи, сумнівним позовом. Для чого, що саме переслідував та з якою ціллю подавався цей позов? Для нас позов взагалі нічим не страшний, бо інформація підтверджується, ну походимо трохи по судах, напишемо трохи "паперів", ось це і все, що нам можливо і "невигідно", але як іще на це подивитися. Ми подали до суду клопотання про витребування документів, в тому числі і з міської ради, після чого все би мало стати на свої місця. Потім мала б проводитися конкретна перевірка. Нам очевидно, як і людям, це вигідно. Кому тоді невигідно, щоб все виплило на поверхню? А невигідно тим особам, які фактично "приватизували" цю землю і тим особам, які в той, чи інший спосіб допомагали "приватизувати" землю першим. А тепер проаналізуємо, чим вигідно чи не вигідно було міському голові подавати цей позов? В нас не має сьогодні достатньо фактів, які б вказували на протиправні дії зі сторони С.С.Сторожука в земельних правовідносинах, він це бачить і добре розуміє - ми також, а тому його і не зачіпаємо. Але чому тоді поспішно подається цей "кострубатий" позов міським головою? Чи можливо питання дійсно лежить в площині захисту міським головою авторитету та ділової репутації міської ради? Оцінюючи всю цю ситуацію та нормально реагуючи на нашу статтю, міський голова, мав би провести власну внутрішню перевірку та дати належну їй оцінку, але ж тут прийдеться зачіпати осіб, яких би не хотілося з різних причин зачіпати самому. Голова вирішив цим позовом зразу "застрелити двох зайців". Перше, при програшній ситуації, в процесі судового розгляду ми змушені будемо витребувати документи та доказувати правдивість наведеної нами інформації, факти дерибану підтвердяться, будуть названі окремі винуватці цих подій. Вигідно, бо в такий спосіб буде нагода чужими руками "прибрати" власне, можливих, потенційних кандидатів на міського голову на майбутніх виборах, при цьому особисто не зачіпаючи інших осіб, які саме і "приватизували" комунальні землі громади. Другий варіант, оскільки позов апріорі не може бути задоволений в повному обсязі з вищенаведених підстав, допустимо, що позов частково задовільнять, тоді завжди можна буде кожному фігуранту сказати, що я намагався в такий спосіб захищати саме Вашу репутацію. Практично ідеальний варіант, як би не приходилося на біле казати чорне та ще й цього ніхто не розумів. Але як не крути, рано чи пізно, а до якогось берега всеодно потрібно буде пристати. Не може так довго бути, щоб до одних казати я з Вами, іншим – я за Вас. Ми знаємо таких і вже таке проходили, і в нас, нажаль, були в цьому добрі вчителі…
Це моя суб’єктивна оцінка дій міського голови на поданий ним позов. Життя складне, заплутане, багатогранне, я особисто стараюся бути логічним, простим та передбачуваним. Я стараюся завжди говорити і робити одне і теж, не важливо чи подобається воно мені, чи ні. Той, хто думає когось перехитрити, рано, чи пізно перехитрить і самого себе. Якщо є міському голові щось сказати конкретне, я нагадую, що в нього є право на інформацію (на відповідь). Я буду радий дискусії.
Олег Мартинець.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |