Отримавши черговий номер „Судововишнянського вісника” відразу ж звернув увагу на великий за обсягом матеріал під назвою „Критикувати вміють всі…” авторства міського голови п. Олега Мартинця. Зазначу, що голе критиканство крім шкоди нічого не приносить, але конструктивна критика спонукає до вирішення наболілих питань, особливо коли вона стосується проблем, які можна вирішити без значних капіталовкладень. На протязі останніх двох років, відколи я почав дописувати до нашої міської газети, в мене склалось враження, що співпраця поміж міським головою і автором цих рядків розвивається в позитивному напрямку. Особливо це проявилося в ході підготовки до 100-річчя від дня народження Владики Степана Чміля. Пан Олег Мартинець зробив тут дуже багато і за це йому належить велика вдячність від нашого міста. Підбадьорені позитивом від співпраці ми розпочали діяльність щодо віднови нашого Народного Дому. І неначе грім з неба – „крик душі” пана Олега. Ніколи не думав, що мої роздуми міський голова сприйме виключно під ракурсом особистої критики за все, що діється у нашому місті. Адже, на мій погляд, тут недоречним є використання виразу короля Франції Людовіка ХІV – „Держава це я”. Тому, що п. Олег Мартинець не є спадковим дідичем (власником) Судової Вишні, а посідає посаду міського голови і звинувачувати його особисто у всіх „гріхах” нашого міста є некоректно. Крім того, ми ніколи не думали, що міський голова може відчувати провину за гріхи своїх попередників. У своєму дописі „Про перше листопада і Народний Дім” я згадав декілька об’єктів, які аж ніяк не є окрасою нашого міста – палац родини Марсів, авто школу та колишню держплемстанцію та низку інших будівель – в т.ч. лікарню. Думаю – кожен судововишнянець знає, що жодної з них до такого стану не довів міський голова п. Олег Мартинець. Попередні міські голови, на превеликий жаль, зробили низку речей, які аж ніяк не прислужилися до розквіту нашого міста. Так, земельні ділянки в парку біля школи та у скверику поруч з пам’ятником Іванові Вишенському були передані у приватну власність за часів головування або В. Яртиха, або Й. Москаля. Тоді ж було незаконно приватизовано частину „Народного Дому” (колишній кінотеатр). Але, наскільки мені відомо, жоден з парків чи скверів міста не є узаконеним (крім парку біля палацу Марсів), не визначені їхні межі. Ремонт Народного Дому (заміна даху) також розпочався при попередниках пана Олега. І при цьому виконавці робіт спромоглися зробити фінансових зловживань на кругленьку суму.