Головна » 2015 » Квітень » 6 » Чи збудуємо ми правову державу?
19:51 Чи збудуємо ми правову державу? | |
Не хотів у період Великого посту торкатися проблем правовідносин в нашій державі, конкретних осіб та їх "подвигів", зокрема в нашому районі. Чим бідніший народ, тим легше ним управляти, дурити і обкрадати, з нічого робити його без вини винуватим. За останній час нас "ощасливили" матеріально, ми всі, за винятком олігархів, щонайменше збідніли втричі, а видатки, при тих же, і дещо менших надходженнях (доробках), виросли на багато більше, ніж в три рази. Нас одномоментно в переважній більшості кинули за межу виживання. Є на то різні причини і об’єктивні, і суб’єктивні. Але сьогодні Вашій увазі хочу представити проблему, яка не є настільки матеріальною, як моральною. Точніше буде сказати аморальною.
Уся справа в тому, що випадково дізнався про один кричущий, наочний приклад "захисту" прокуратурою району прав, законних інтересів людини, як основної цінності Держави. Коротко суть справи. У 1998 році сім’я гр. Я. купила в старому одноповерховому будинку м. Мостиська однокімнатну квартиру і переїхали туди жити.Чоловік , жінка, двоє дітей на 16-ти метрах житлової площі, це дуже важко, бо згідно із житловими нормами, це практично норма на одну людину, а їх - четверо. Сім’я явно потребувала поліпшення своїх житлових умов. Виконавчі органи міської ради, на яких покладається обов’язок у сприянні та допомозі таким сім’ям, вже давно не мають реальної власної можливості будувати, розширювати житло, тим самим допомогти людям. Сьогодні, як правило, люди, маючи найменшу матеріальну змогу, з дозволу міської ради, проводять добудови до власних квартир, окремих приміщень і таким чином вирішують власне цю проблему.
Так само і гр. Я., як і сотні інших сімей, які проживали в комунальних будинках, вирішила цю проблему. В 2001 році звернулася в міську раду з відповідною заявою, міська рада надала їй дозвіл провести добудову. Сім’я гр.Я. так і зробила, добудувала приміщення загальною площею (по зовнішніх обмірах) лише 12 м.кв. Так собі і жили. У 2004 році цей будинок був взятий офіційно у комунальну власність на баланс міської ради.
Довідка: при прийнятті об’єкту нерухомості на баланс, складається відповідний акт, технічні документи, якими відображається фактичний стан об’єкту, тобто зі всіма прибудовами, добудовами, реконструкціями, тощо. Це означає, де -факто і де -юра, дана прибудова повинна була бути у комунальній власності, як цілісний житловий комплекс (будинок), оскільки земля під будинком і довкола будинку (прибудинкова територія) це комунальна власність міста. Земля, як під квартирою так і під добудовою, прямо у власність гр.Я. не передавалася. Це також підтверджується і рішенням виконавчих органів міської ради про надання дозволу на добудову, оскільки про землю в ньому взагалі не йдеться. Тобто, фактично йдеться про правовідносини, які на юридичній мові звучать як усна домовленість у формі суперфіцію (дозволу будівництва на чужій землі). А оскільки, як на той час так і сьогодні, державна реєстрація такого договору не проводилася і не проводиться. А тому укладати письмовий договір чи домовлятися усно, це прерогатива власника землі і зацікавленої особи, яка хоче будуватися на ній. Якщо є довіра однієї сторони до іншої, тоді можна письмового договору і не укладати, це вирішують і укладають дані правовідносини сторони самостійно. Сьогодні, на відміну від інших договорів, ніде законодавчо не прописано, що договір суперфіцію має укладатися виключно в письмовій формі, хоча після внесених змін в 2008 році бажано укладати письмово. Тобто, ті договори, які законодавчо прописано укладати письмово, усно укласти не можливо, а ті що можна укласти усно, можна укласти і письмово.
В 2011 році гр.Я. розробляє проект підключення до квартири газопостачання, в тому числі і до прибудови, оскільки там розташовано кухню. Проект погоджений, проплачений, виконані роботи також проплачені, проведено постачання газу. Все ніби і добре. Та не так воно сталося.
Через рік начальник філії Мостиського УЕГГ Станько М.М. починає шантажувати листами гр.Я. тим, що вона самовільно, без оформлення відповідних документів та погоджень, за відсутності проектної документації провела добудову до житлового будинку на відстані одного метра від газопроводу низького тиску, при тому що охоронна зона має бути не менше двох метрів. І при не явці гр. Я. зазначеної дати в філію УЕГГ, на неї складуть подання до прокуратури району. Одинадцять років філія не мала претензій, так само як і при розробці проекту газопостачання, але як писали так і зробили. Прокуратура району, отримавши листа, скеровує свою вимогу в інспекцію сільського господарства для проведення перевірки. Інспектор С. 16.07.2014 року проводить обстеження земельної ділянки, складає відповідний акт обстеження, другий документ акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в яких констатує те, що гр. Я вчинила самовільне захоплення 0,0012 га землі житлової та громадської забудови Мостиської міської ради. Складає адмінпротокол відносно гр. Я згідно ст. 53.1 КУпАП, за порушення ст. ст.125, 126 ЗК України, виносить постанову про накладення 170 грн.штрафу за те, що своїми діями гр.Я заподіяла міській раді матеріальну шкоду на суму аж 12,12 (дванадцять) грн. Крім цього, найголовніше, винесено припис гр.Я. про взяття дозволу міської ради для виготовлення детального плану забудови території до 16.08.2014 року.
Гр. Я. добросовісно сплатила штраф, але не встигла взяти в місячний термін дозволу в міській раді, отримала його трохи пізніше, в жовтні 2014 року. Але це, а також і той факт, що гр.Я за пів року до цього пережила власну трагедію, поховала сина, який трагічно загинув, не завадило відправити всі згадані документи в прокуратуру району, яка в свою чергу довго розглядаючи всі ці "писульки" на початку березня 2015 року, коли чоловік гр.Я був мобілізований і перебував в зоні АТО, де перебуває і сьогодні, звертається в суд з позовною заявою, чомусь в інтересах держави в особі Мостиської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан. Іншими словами, як вказує у своєму позові прокуратура, звільнити шляхом знесення будівель та споруд. Суд прийняв позов до свого провадження, розглядає справу суддя В.В.Борисенко...
Коли вперше почув по цю історію, охопила якась злість. Особисто знаю гр.Я, разом раніше працювали в одній державній установі, можу охарактеризувати її як тиху, скромну, доброзичливу, порядну та нескандальну людину. Тому і сам напросився захищати в суді її інтереси. Не можна, через якісь паперові показники, знущатися над людиною. Згідно з логіки прокуратури, нам доведеться більше доброї половини всіх власників будинковолодінь в державі притягнути до суду за самовільне зайняття земельних ділянок та знести їх.
Коли гр.Я погодилась, щоб я їй допоміг розібратися, коли мною предметніше було вивчено всі наявні документи, стало очевидним, що весь цей позов і документи, на які посилається прокуратура, шиті "білими нитками", одні протиріччя. Позов прокуратури реально не відповідає дійсності і не має навіть з чим іти до суду. Із цим міркуваннями пішов в прокуратуру, спробував це питання врегулювати і без суду. Але де там, жодні наведені мною аргументи до уваги не беруться. А вони очевидні і не для юриста, а саме:
1. Інспектор інспекції сільського господарства вніс в офіційні документи завідома неправдиві відомості, вказавши в протоколі що гр. Я. 16.07.2014 року, а не 2001 року, як це було насправді, вчинила самовільне зайняття земельної ділянки. Пояснюю, якби було вказано реально 2001 рік, то згідно із адмінкодексом України притягнути людини до відповідальності не можливо. Це перше. Друге, "самовільне зайняття земельної ділянки", на відміну від, наприклад "незаконного користування земельною ділянкою," не є тривалим в часі. Тобто, "захопити" можна раз, а "користуватися" певний період часу, тому інспектор і показав дату, яка не відповідає дійсності. Третє, в документах, де вказано інспектором, що форма власності цієї землі державна і тут же додає, що це земля житлової та громадської забудови Мостиської міської ради, що насправді це земля комунальної власності громади м.Мостиська. Четверте, звідки така впевненість що будувала приміщення вона, а не її чоловік? Працівник прокуратури, що не розуміє, не бачить цих речей?
2. Треба чітко розмежувати та встановити – у чиїй власності перебуває дана земля, бо прокуратура згідно з листом керівника філії Мостиського УЕГГ та напрацьованими документами інспекції сільського господарства "поривається" захищати інтереси держави. Які? Де вони є, в чому вони проявляються? В позові того не відображено. Власником даної землі являється громада міста, яка володіє, користується та розпоряджається даною землею через уповноважені органи Мостиської міської ради, на що вказує у своєму позові і сама прокуратура.
3. Безумовно що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого на неї документа, але за наявності рішення відповідного органу місцевого самоврядування про передачу землі у власність, користування чи наявність цивільно-правової угоди, в тому числі дозволу на будівництво, набуття права на житловий будинок будівлю, споруду, які на ній розміщені, тобто є на то воля власника землі, також не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.
4. Очевидно, перш ніж щось робити, треба хоча б власника запитати, які в нього є на це погляди, які є претензії і чи є взагалі, яка шкода і чим завдана, і чи така є взагалі? При чому тут філія УЕГГ та її труба в неї, що - земля під трубою є в користуванні? Іншими простими словами, це щось нагадує "по- хлопськи" сьогодні таку картину. Чоловік живе з дружиною, без державної реєстрації шлюбу, через деякий час в них народжується дитина, але сусідці щось таки там (без деталей) не подобається, вона подає заяву в прокуратуру на сусіда, що в нього без шлюбу дитина народилася, а та, не спитавши дружини, не розібравшись в ситуації, порушує відносно нього справу за згвалтування. Приблизно схожа і наша сьогоднішня ситуація.
5. Треба належне віддати голові Мостиської міської ради Сторожуку С.С., який від імені міської ради виступив із запереченням проти позову прокуратури, вказавши на нікчемність позову, оскільки не має предмету позову, дії гр.Я інтересів територіальної громади м.Мостиська не порушують і міська рада не має до неї жодних претензій.
6. 31 березня відбулося попереднє судове засідання, де встановлено, що фактично власник землі - міська рада, претензій до гр.Я взагалі не має, інспекція сілького господарства також претензій до гр. Я. не має, оскільки припис фактично виконаний ще восени 2014 року. Предмету спору, як такого не має, але суддя чомусь не закрив справи за відсутності предмету спору, а відклав більше ніж на місяць. Я не розумію, напевно надіються, що до того часу гр.Я виготовить всі документи і тоді закриють за м’ягшою для прокуратури мотивацією, що ніби то остання виконала припис, виготовила документи, а тому перестав існувати предмет спору. Але його і не було на початок подачі позову і остаточно з’ясовано, що його не має на попередньому слуханні. Але як прокуратура може визнати свою помилку, розписатися у власній безграмотності, тому будуть тягнути розгляд справи довго і нудно, а виготовлення документації ще довше, плюс чималі матеріальні затрати.
Панове прокурори, так довго і так далі не може бути. Як оминете людський суд, Божого не оминете. Одних за 12 кв.м , чи 12 грн. надуманої шкоди, притягуєте до суду, а іншим - гектарами землі з рук спускаєте. На кого розрахований той цирк з "показниками," на незахищеність простої жінки. Не вмієте, не знаєте, як "зробити" той показник, майте совість, ідіть з тої прокуратури, це не Ваше. Не калічте комусь долю, а собі душу.
Олег Мартинець.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |