Головна » 2013 » Вересень » 11 » “Віра - світло мого життя!”
16:05 “Віра - світло мого життя!” | |
 Вже вкотре, 25-27 серпня, відбулася піша проща до Святоуспенської Унівської Лаври Студійського уставу УГКЦ. Провідною темою цьогорічної прощі було гасло «Віра – світло мого життя!» Святоуспенська Унівська Лавра належить до одного з найстаріших монастирів в Галичині. Уже в 14 столітті Унів згадується як відомий духовний центр. На початку 19 століття митрополитом Андреєм Шептицьким її було передано монахам – студитам, завдяки яким в передвоєнні роки Унівська Лавра стала великим центром паломництва в Західній Україні. Пізніше, лише з початком незалежності України, коли Лавру було повернуто монахам, прощі до Унева відновилися і перша відбулася в серпні 1991 року. Тодішні прощі тривали два дні і починалися зі 150 чоловік, а з 1999 року прочанський шлях було збільшено до трьох днів. Останніми роками число паломників, які брали участь в прощах, зросло майже до двох тисяч осіб. В цьогорічній взяли участь більше півтори тисячі паломників. До цього року серпневі прощі до Унева завжди проходили двома маршрутами: перший провадить через Чижиків і Лагодів, другий – через Звенигород і Станимир. Цього року вона пройшла новим, третім маршрутом, через Верхню Білку і Лагодів. Згадані села, це населені пункти, які приймали прочан на ночівлю, і в яких відбувалися Архиєрейські Божественні Літургії. Цього року, як і раніше, в прощі взяли участь і паломники з нашого міста під незмінним патронатом отця Михайла Чамарника. Прочан з Мостищини було понад 50 осіб, з яких 39 – з нашого міста. В прощі взяли також участь ще два наших священники - о.Іван Дмитрів та о.Михайло Пецькович. Радує той факт, що з кожним роком число наших прочан Судової Вишні зростає, а тому природно виникла ідея створити свою окрему групу прочан. Для цього плануємо виготовити власний хрест з символікою міста та замовити футболки та бейсболки з логотипами Судової Вишні. Наші прочани, це різної вікової групи люди, які мають різні власні інтереси, роботи, різне соціальне становище, але всіх їх об’єднує непідкупна, непоказна, але щира любов та віра в Бога, до Пресвятої Богородиці. Кожен спішить подякувати Матері Божій та попросити її заступництва, скласти молитву та приклонитися перед Нею. Особливо колоритно проща виглядала третього дня, коли вона вирушила з Лагодова до Унева. На її чолі рухалися три кінні карети (брички) в супроводі молодих хлопців та дівчат на конях. Першою «білою» каретою їхали Владика Борис Гудзяк та наш о. Михайло Чамарник, другою - музики, а третьою - церковний хор, а за ними вже власне рухалася проща. До речі, о.Михайло Чамарник отримав від владики Бориса Гудзяка офіційне запрошення відвідати Францію і відслужити в Парижі спільно Службу Божу, через що ми щиро за о.Михайла раді. По прибуттю до Унівської Лаври відбувся молебен до Пресвятої Богородиці, а потім - Вечірня з Литією, яку очолив Блаженнійший Патріарх Святослав, Глава УГКЦ. Опісля обхід зі свічками навколо монастиря з Успенською плащаницею. Вночі відбулася Єрусалимська Утреня, Часи та похід зі свічками на Чернечу гору, де відбулася панахида. А відтак о 04.00 відбулася Божественна Літургія, після якої прочани автобусом повернулися до дому. Хто мав сили і можливість залишився на Архиєрейську Божественну Літургію. Постійно, протягом всієї прощі, координатори груп та керівники прощі проводили біблійні читання, отцями виголошувалися проповіді, притчі, відбувалася сповідь. Прочанин мав можливість і час подумати над собою, над своїм становищем, прислухатися до власного сумління, розібратися у собі та знайти правильні відповіді на запитання, які не дають людині спокійно жити, віднайти рівновагу і душевний спокій. Фактично наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння. День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. «У різдві дівство зберегла ти, в успінні світа не оставила ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір’ю Життя. І молитвами твоїми ізбавляєш від смерти душі наші» (Тропар, глас 1). Висловлюємо сподівання, як дасть нам Бог дожити до наступної серпневої прощі до Унева, наших прочан з Судової Вишні буде ще більше. Скріплюймо свою віру власними добрими ділами. Пам’ятаймо і таке, що проща це не подвиг, це лише вияв смиренності християнина та унікальна можливість наблизитися до Бога. Це те найменше діло, що ми можемо пожертвувати Богові, це та найменша можливість для нашої Душі не стати загубленою, бо направду сказано, що «…віра, коли діл не має, мертва в собі. Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Гал. 6,1 – 18).     | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |