Головна » 2014 Лютий 15 » Січовий стрілець Йосип Губаль
22:47 Січовий стрілець Йосип Губаль | |
На сторінках «Судововишнянського вісника» періодично вміщуємо дописи про жителів нашого міста, які залишили «печать свого духу» на його історії, і які, на жаль, призабуті сучасниками. Героєм нинішньої статті є Йосип Губаль. Зі спогадів своїх дитячих років згадую кремезну, дещо згорблену, завжди усміхнену постать нашого недалекого сусіда. Чому на увагу заслуговує саме ця особа. Спробую це обґрунтувати. Коли гортаємо альбом Українських Січових Стрільців, кидається у вічі незначна кількість вихідців з нашого краю, які служили у складі цього військового формування. Це є свідченням цього, що Судововишнянщина і Мостищина не були найбільш національно-свідомими регіонами в Галичині напередодні І світової війни. І тим важливішим є згадати про тих небагатьох національно-свідомих наших краян, які добровільно зголосилися до служби у цьому унікальному військовому формуванні. Народився Йосип (Осип) Васильович Губаль 4 березня 1893 р. у. с. Дмитровичі у середньозаможній селянській родині. Закінчив чотирикласну школу у рідному селі. Професійний фах – кравця, здобував у майстра кравецького фаху В. Беднарчика у Судовій Вишні. Навчання успішно завершив у 1909 р., отримавши диплом підмайстра-челядника. Впродовж 1909-1914 рр. працював у кравецькій майстерні у Львові. Після початку Першої світової війни добровільно вступив до легіону Українських Січових Стрільців, де розпочав службу у артилерії. Одночасно працював кравцем. У 1917 р. потрапив в полон до російських військ. До 1919 р. перебував у Києві, де працював кравцем у різних майстернях. Був знайомий з Головним отаманом Симоном Петлюрою, для якого шив плащ. Після поразки української національної революції повернувся на Західну Україну, оселився у м. Тернополі, де працював до 1922 р. У 1922 р. повернувся до Судової Вишні, де до 1924 р. працював кравцем у майстерні свого вчителя Володимира Беднарчика. З 1924 р. утримував власну кравецьку майстерню, в якій крім нього працювало ще двоє кравців. Активний учасник українського громадського та культурно-просвітницького життя у Судовій Вишні. Член товариства «Просвіта» та спортивного товариства «Сокіл». Організовував відзначення шевченківського свята, під час якого із лекціями виступали запрошені зі Львова представники Українського національного комітету. У 1930-31 рр. був головою товариства «Сокіл», згодом виконував обов’язки касира цього товариства. Після встановлення радянської влади у 1939 р. Осип Губаль став головою кравецької артілі ім. Чкалова. На цій посаді пропрацював до червня 1941 р. Після встановлення нацистського окупаційного режиму, за пропозицією міського голови Петра Даниляка очолив відділ комунального господарства при міській управі. Організував їдальню, якою опікувався Український Центральний Комітет. Тут безкоштовно харчувалися бідні мешканці міста. Їдальня також забезпечувала харчування заарештованих радянських громадян. На цій посаді пропрацював 6 місяців, після цього займався роботою у власній кравецькій майстерні. У 1944 р. після відновлення радянської влади працював кравцем в артілі. 21 січня 1949 р. був заарештований органами МДБ УРСР у Дрогобицькій області. 14.09.1949 р. засуджений на закритому засіданні згідно з ст.ст. 54-33 та 54-10 ч.1 Кримінального кодексу УРСР до позбавлення волі терміном на 10 років з конфіскацією майна та позбавлення прав на 5 років. Таке жорстоке покарання було призначене за участь у переписі та вилученні майна радянських громадян, що були евакуйовані у зв’язку з воєнними діями, та за роботу в магістраті м. Судова Вишня в роки німецької окупації. Звинувачувався Й. Губаль і у незадоволенні рівнем життя в СРСР («антирадянська агітація») в 1948 р. Варто зауважити, що вилучене і обліковане майно безкоштовно роздавалося бідним українцям. 19 жовтня 1954 р. колегія в кримінальних справах Верховного Суду УРСР, у зв’язку з неперевіреними показами деяких свідків (не з’явилися на засідання суду у 1949 р.) винесла ухвалу про перегляд кримінальної справи Й. Губаля. Повторний вирок скоротив термін позбавлення волі до 6 років (від моменту арешту) та позбавлення прав на 3 роки. 21 січня 1955 р. Й. Губаль був звільнений з місць відбування покарання. Після звільнення продовжував працювати майстром у швейній майстерні Мостиського райпобуткомбінату. У 1968-69 рр. подавав прохання про перегляд справи та реабілітацію. У задоволенні прохання відмовлено. Так і помер патріот України, борець за її волю Йосип Губаль 02.04.83 р., з тавром кримінального злочинця. 29 жовтня 1996 р. архівна справа Й. Губаля переглядалася з ініціативи Управління СБУ у Львівській області. Однак, Прокуратурою Львівської області вирок винесений Й. Губалю 19.10.1954 р. був визнаний обґрунтованим. Декілька років назад, автор цих рядків звернувся з листом у Генеральну Прокуратуру України з проханням про перегляд справи Й. Губаля і його реабілітацію. У отриманій відповіді відмовного характеру вказувалося на те, що з даним проханням до компетентних органів можуть звертатися лише близькі родичі репресованої особи. Але близьких родичів Й. Губаля немає. Єдиний син – Зеновій (1947 р.н.), який працював актором Закарпатського драматичного театру, при нез’ясованих обставинах загинув ще за життя батька. Таким чином, діюча правова схема не дає змоги реабілітувати в Українській держави борця за її незалежність. У зв’язку з цим, звертаюся з проханням до Міської Ради виступити ініціатором реабілітації борця за волю України Йосипа Губаля. Хіба можемо забути тих, хто поклав на вівтар України кращі роки свого життя. Хіба може бути занедбаною і забутою могила героя. Тут поле для почину нашої молоді. Наприклад у Польщі вшануванням пам’яті національних героїв займаються харцери – «пластуни», яким допомагає місцева влада. Там не забуто жодної людини, жодної події, що мали місце на терновому шляху до незалежності. То чому ж так не є у нас? Слід укласти каталог пам’ятних місць національно-визвольної боротьби на території району і постійно вшановувати пам’ять героїв. Роман Шуст.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |