Головна » 2014 » Березень » 24 » Революція. До і після. Або що змінилося в районі?
14:44 Революція. До і після. Або що змінилося в районі? | |
 На тлі останніх подій в Україні, перед лицем страшних державних викликів, розуміючи ситуацію, що нам всім потрібно об’єднатися в один кулак, дати спільну відсіч ворогам, я не хотів вдаватися до аналізу змін в нашому районі. Але, будучи 16.03.2014 року присутнім на звіті депутата Верховної ради України Я.В.Дубневича перед жителями Мостищини, мене особливо вразила одна деталь (факт) доповіді, яка позбавила елементарного спокою, спонукала шукати спільно з Вами відповіді на деякі речі. Хочу з Вами поділитися своїми хвилюваннями. Дати відповідь в першу чергу собі, чи щось змінилося в нашому районі після Майдану, чи не була людська жертва, яку покладено на вівтар революції, даремною? Справа в тому, що Ярослав Васильович озвучив факт виділення району, за його безпосереднім сприянням, 3-х мільйонів гривень на соціально-економічні потреби нашого району. Честь і слава таким депутатам, які стараються для своїх виборців. Але мене вразив не сам факт виділення коштів, а те, що ці кошти, за ствердженням Ярослава Васильовича, депутати районної ради вже давно поділили за призначенням. Розподіл коштів виглядає дуже дивно, а саме:
Я стараюся бути присутнім на кожній сесії районної ради , але подібного розподілу коштів не пам’ятаю. До кого не звертався із депутатів районної ради з цим питанням, всі в один голос говорять, такого розподілу не було. Ніхто нікого не запитував і на пропозиції бюджетної комісії районної ради ніхто, як бачимо, не зважив. Що ми маємо в районі з того, за що боролися, за що загинула "Небесна сотня"? А практично нічого. Так, народ на віче у Мостиськах виявив декому недовіру, своє обурення, сказав декому своє "фе". І що з того? Чи змінилася фігурально шахівниця в районі? Ні. Чи почали працювати відкрито і прозоро в районі, як бачимо – ні і ще раз ні. Знову бачимо, що "деребанять", як і до цього бюджетні кошти – дають своїм. Дають своїм, бо свій завтра буде зобов’язаний підтримати, бо через свого легше буде "оприбуткувати" частину коштів. А тому своїм, як давали, так і дають дальше, а іншим залишається хіба що бути в постійному очікуванні. Чи не вартує наша громада міста за ці останні чотири роки, щоб було виділено кошти на ремонт фасаду Народного дому. Мало того – ми вже вдруге просимо депутатів районної ради віддати нам на баланс Народний дім, куплений нашими дідами та прадідами за власні кошти, але де там, не дають. Зате розпродують наше комунальне майно, яке моїми попередниками, не відомо з якої "радості",було віддано до комунальної власності району. Мова йде про продаж котельні лікарні, приміщення колишньої дитячої лікарні. Продали, використали отримані кошти для власних потреб, місту залишилася хіба що фігура з трьох пальців. У різні часи продали все, що можна було продати, ніхто не питає чи потрібне нам майно, для того ж садочку, чи інших потреб. Я хочу повернутися в часі в недалеке минуле. Коли був обраний міським головою і тільки почав виконувати обов’язки. Мене запросили в кабінет голови районної ради І.М.Стецини, де зі мною спілкувався Богдан Турчин. Наша розмова була короткою. Він мене чітко запитав: що зі мною робити? Якщо я дальше буду чинити, як було до цього, вони просто не дадуть мені працювати - не дадуть коштів, вріжуть бюджет і тому подібне. Оскільки очікували бачити міським головою кого завгодно, тільки не мене. На думку опонентів, я був з протилежного табору і на території міста жодним чином не вписувався в їхні плани. Я тоді сказав, що воювати я з ніким не збираюся і буду діяти в той спосіб, що буду говорити правду людям. Якщо будете допомагати, значить так і буду говорити, що допомагаєте, якщо будете шкодити, так і буду говорити, що шкодите. Я усвідомлював тоді, так само як і сьогодні, що надіятись на якусь допомогу з району не доведеться, треба покладатися на власні сили, так і жили ми ці останні чотири роки. Дякувати Богу, що сильно і не шкодили, бо сьогодні зашкодити розуму великого не треба. Хоча, як подивитися на бюджет (утримання) міської ради, картина виглядає наступним чином: 2011 рік- 620 тисяч гривень; 2012 рік- 560 тисяч; 2013 рік- 480 тисяч; "росла" динаміка, а вже на 2014 рік передбачено бюджетом трохи більше, але далеко від потреби. Нічим особливим місто не було наділене. Ні районна влада, ні депутат обласної ради нічого особливого для міста не зробили. Але це зрозуміло, це було до революції… Але, на жаль, ми знову бачимо ті ж самі старі підходи. Сьогодні не складе великої праці провести аналіз в районі за ці останні чотири роки, яка територіальна громада і скільки отримала і реалізувала бюджетних коштів, а якщо їх ще й поділити на душу населення, то деякі села "переплюнуть" навіть наш районний центр на десятки порядків вище. Так було, але це не означає, що так має бути і надалі. Цю ситуацію мають змінити прості люди, ми з Вами, так само, як зробили і революцію Гідності. Ми з Вами просто вже не маємо морального права відмовчуватися на такі речі. На "чорне" повинні завжди говорити, що то "чорне", хаму в очі, що він хам, бо наше сьогодні мовчання рівнозначне злочину перед нашими дітьми. Сьогодні просто не має бути місця ситуаціям, які були в минулому: "Ви собі поговоріть, а Ми все одно зробимо по-своєму", або перефразовуючи цю ситуацію у прислів’я: "Собака гавкає, а караван іде", щоб вже на далі нас "сильні світу цього" не мали за отих гавкаючих собак – вже давно пора кусати. І сьогодні, коли Нація стала з колін, вона принаймні вже з повного зросту на п’ятдесят відсотків бачить дальше, і розуміє більше, а тому є надія. І накінець. Даючи відповідь на поставлене в заголовку риторичне запитання, що змінилося в районі, скажу з надією одне – ми з Вами змінилися і ми не хочемо в минуле. Ми вже є організована громадська спільнота, яка здатна відібрати зерно від полови. Олег Мартинець, міський голова. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |