Головна » 2014 » Березень » 24 » Хоронили Героя
13:48 Хоронили Героя | |
 Ще два тижні тому, коли відправляли на лікування у Польщу Ярослава Рудого, нагадаємо - снайпер вибив йому око, сприйняли цю звістку, як своє поранення, десь у душі раділи, що залишився живий, бо на той час кількість загиблих сягала кілька десятків. Та уже через кілька днів містом поповзли чутки, що немає вісток від Володимира Топія. Народився він на Кутах у 1955 році. У п’ятий клас перейшов учитися в нашу велику школу. Саме тоді автор цих рядків познайомився з Володимиром, бо вчилися в одному класі. Був на рік молодшим від нас. На Майдан поїхав з перших днів, приїжджав додому лише на Різдво, жив біля Рудок, бо дружина переїхала туди разом із нашим технікумом. На Майдані мав чи не найвідповідальнішу роботу - працював на кухні, як говорять: війна війною, а обід згідно з розпорядком. Ще, коли було організовано пошук Топія, до мене зателефонував однокласник Володимир Мазур і висловив думку, що шукають зниклого нашого товариша. Страшні догадки підтвердив мешканець Кутів, теж однокласник, Павло Колодій. Уперше доводиться писати репортаж з похорону, це дуже боляче, подвійно серце болить, що людина загинула, бо колишній зек, який через байдужість і наших земляків на виборах, керував державою, а потім віддав наказ стріляти і палити власний народ. Наостаток додумався спровадити на нас російських окупантів. Були кати-правителі, але важко в історії знайти факти про нищення свого народу руками окупантів. Володимир Топій стояв на Майдані, аби не було на українській землі супостата, щоб мирно жили люди на землі. Служив він в армії, в часи, коли російська імперія відправляла солдатів "захищати" арабів. Ніхто нас не запитував, чи хочемо воювати на чужій землі, пощастило не їхати в Африку. Не думав, що загине у мирний час, не мав зброї, але атака спецназу на Будинок профспілок, де його захищав земляк, пляшки з запалом принесли і в наше місто страшну вістку. Попрощатися з Героєм України зібралося ціле місто, приїхали мешканці з райцентру і сіл. Скорботна процесія рушила від Дармолівки до центру і розтягнулася на кількасот метрів. Червоні гвоздики простеляли шлях, а тисячі людей вигукували: "Герої не вмирають!" Громадська панахида відбулася у центрі міста. На головній сцені міста- портет Героя молодих літ, такого, як ми його пам’ятали. Міський голова Олег Мартинець, отець Михайло з Кутів, який знав покійного, ветеран Майдану Василь Сюмак, колега по армії, історик Роман Шуст говорили про подвиги майданівців, наголошували на тому, що молодь має брати приклад з Героїв Небесної Сотні, а земляк став майже сотим у цьому кривавому списку. Йшлося, що Україна далі у страшній небезпеці і треба бути готовим стати на її захист, бо тепер беркут - Путін зі своїм військом ступив на нашу землю. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять земляка і всієї Небесної Сотні, а потім тисячами голосів виконали державний Гімн. Ще усіх зворушила пісня "Пливе кача по Тисині". Ось слова цього твору:
Панахида відбулася у церкві Спас, а поховали Топія біля його матері, на старому цвинтарі, майже біля церкви. Ще були залпи з гвинтівок січових стрільців - так хоронять солдатів, а останнє слово на могилі мав отець Володимир Пустельник. Увечері у місті вздовж дороги допізна горіли сотні лампадок, нагадуючи про останню дорогу до Небесної Сотні Володимира Топія... Андрій Шот.  Банківські реквізити для матеріальної підтримки родини загиблого: ПриватБанк МФО банку: 305299 Код ОКПО: 14360570 Рахунок: 29244825509100 Поповнення картки 5168757231344674, Топій Леся Станіславівна | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |