Головна » 2014 » Червень » 18 » Історичні постаті міста
22:16 Історичні постаті міста | |
Отець Олексій КобринУ чисельній плеяді священиків, які були духовними провідниками міщан Судової Вишні, виділяється постать отця Олексія Кобрина. Він був парохом греко-католицької громади у часи найважчих випробувань, які випали на долю Церкви і Народу в роки Другої світової війни (1939–1945). Народився Олексій 17 березня 1891 р. у с. Любеля Мостиського повіту, що на той час належав до Перемишльської греко-католицької єпархії. Початкову школу закінчив у рідному селі. Середню освіту молодий обдарований юнак здобув у Львові, де у 1912 р. закінчив з відзнакою українську Академічну гімназію. Обравши духовне поприще своєї життєвої дороги, вступив на теологічний факультет Львівського університету. Одночасно став питомцем Львівської генеральної греко-католицької Семінарії. Варто зауважити, що до 1918 р. навчання студентів-теологів відбувалося у Львівському університеті, а більшість предметів викладалось латинською мовою. Серед викладачів, яких слухали семінаристи, були видатний історик Михайло Грушевський, знаний філолог Кирило Студинський, мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький, етнограф Філарет Колесса та ін. Завдяки цьому зі стін семінарії виходили високоосвічені українські патріоти, будителі та просвітники народу, духовні очільники українського народу в роки національно-визвольних змагань 1917–1920 рр. Це були вихованці митрополитів Андрея Шептицького та Йосипа Сліпого. Духовну формацію (виховання) майбутніх священиків здійснював колектив вихователів Духовної Семінарії.
Духовні студії Олексій Кобрин завершив у Перемишльській духовній семінарії. Після одруження, 18 листопада 1917 р. отримав священичі (єрейські) свячення з рук тодішнього ординаторія перемишльської єпархії владики Йосафата Коциловського (у 2001 р. святий Іван Павло ІІ причислив його до сонму блаженних Католицької Церкви). Духовне служіння молодий священик розпочав у с. Гійське, с. Чаплі, м. Добромиль та м. Прухніку (Ярославський повіт, Польща), де був завідателем місцевих греко-католицьких парафій. Де б не працював о. Олексій, всюди він був взірцем священства і громадсько-культурним діячем. Це дало підстави призначити його у 1925 р. парохом у Прухніку. Заохочений цим призначенням він кинувся у вир духовного і громадського життя. Привів до порядку храм і дбав про належне відправлення богослужінь. Активізував діяльність товариства „Просвіта”, створив молодіжний хор, яким постійно опікувався, за його ініціативою було утворено оркестр. Все це дало підстави для призначення о. Олексія Кобрина прухніцьким деканом.
У 1935 р. в житті о. Олексія сталася трагічна подія – померла його кохана дружина – Стефанія. Відтоді він був змушений займатися вихованням трьох своїх дітей – сина Романа та дочок Ірини та Володимири.
Суттєвою зміною в житті о. Олексія Кобрина було його призначення у березні 1939 р. парохом Судової Вишні та одночасно судововишнянським деканом. Судововишнянська парафія стала вакантною у 1938 р., після смерті о. пароха Василя Полянського. У 1938–1939 рр. адміністратором (завідателем) парохії був о. Яхимович.
Прибувши до Судової Вишні, о. Кобрин застав важку спадщину. Стосунки між священиком і церковним братством були напруженими через суперечки за право розпоряджатися церковним майном і коштами. Це не сприяло ні авторитету пароха, ні стану справ на парохії. Збудовані за часів урядування о. пароха Василя Кондрацького обидві міські церкви не були належно впорядковані, з трудом було споруджено іконостас у церкві Пресвятої Трійці (виконавець відомий український митець Антін Манастирський). Будинки, належні церкві (плебанія та вікарівка) були у занедбаному стані. Убогим був стан церковного облачення (фелонів, стихарів та ін.), літургійної утварі, богослужебної літератури. Громада була роз’єднана, що позначалося на стані церковного та національного життя. Новий парох відразу ж взявся до роботи, маючи при цьому підтримку владики Коциловського. Найперше він впорядкував відправу Богослужінь, дбав про їх велич і красу. Особливо ретельно готувався до виголошення проповідей. Організував захоронку (дитячий виховний заклад) та сиротинець (будинок для сиріт). Цими богоугодними закладами займалися сестри-монахині із згромадження св. Йосифа.
Внаслідок воєнних дій у вересні 1939 р. та у червні 1941 р. зазнали руйнувань церковні будівлі. Отець парох організував ремонтні роботи Церкви Пресвятої Трійці. Одним з головних завдань у царині душпастирської діяльності о. Олексій вважав проведення триденного відпусту, який щорічно відбувався у дочірній церкві Преображення Господнього. У періоди радянської та нацистської окупацій отець-парох намагався нести потребуючим як духовну, так і матеріальну допомогу.
Після перемоги Червоної Армії під Сталінградом та на Курській дузі, стало зрозумілим, що гітлерівська Німеччина зазнає поразки у війні з антигітлерівською коаліцією. Над Галичиною знову нависла загроза відновлення радянської влади з всіма її негативними атрибутами: репресіями проти інтелігенції та духовенства, депортаціями українців у Сибір, Казахстан та в розташовані по всій країні табори жорстокої імперії зла – ГУЛАГУ (рос. Главное управление лагерей). Пам’ятаючи про злочини сталінського режиму у червні 1941 р. і розуміючи, що репресії не оминуть і його, о. Олексій Кобрин за дозволом владики Йосафата Коциловського у червні 1944 р. виїхав до Німеччини. На території Баварії впродовж 1945–1950 рр. він ніс душ пастирський послух у м. Ансбах та Вюрцбург. Працюючи головним чином для втікачів з України, для яких західні союзники створили табори для т. зв. переміщених осіб (англ. DP). У своїй діяльності о. Олексій значної уваги надавав розвитку українського шкільництва та культурно-освітній роботі.
У травні 1950 р. разом зі своїми прихожанами о. Олексій Кобрин прибув до Америки. Там владика Кир Костянтин Богачевський призначив його сотрудником при церкві св. Архистратига Михаїла у м.Балтимор. Працюючи на цій посаді до 1956 р. він організував вечірню школу українознавства та іконописання. У 1956–1958 рр. о. Олексій – сотрудник церкви св. Миколая в м. Пассінг, а з 1959 р. владика Костянтин призначив його до числа священиків кафедрального собору у Філадельфії, де йому було доручено займатися парохіальною школою. З 1960 р. викладав релігію та апологетику у коледжі сестер Василіанок.
Помер заслужений діяч Церкви і Народу отець Олексій Кобрин 5 січня 1965 р., похований на католицькому кладовищі у м. Філадельфія (штат Пенсільванія, США).
Роман Шуст.
На фото:
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |