Головна » 2014 » Березень » 24 » 200-літній ювілей Кобзаря
13:18 200-літній ювілей Кобзаря | |
 9 березня – день народження великого поета, світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі Тараса Григоровича Шевченка. 10 березня – це той день, коли людство вшановує пам'ять генія, що увійшов у безсмертя. Ці дві дати злилися в одну – Шевченківські дні. Протягом недовгих літ життя, Тарас Григорович зорав свою ниву і засіяв її словами добра, любові, правди та волі. Сьгодні в наш неспокійний буремний вік нам , може, як ніколи, потрібні сила духу Шевченка, його віще слово, яке будить., підтримує і зміцнює любов до Вкраїни. Сьогодні нам потрібна незламна віра Шевченкова в те, що «буде правда між людьми». Певно, він вибудував би неаби-яку кар’єру, якби не тужив над долею України, не закликав земляків спам’ятатися і скинути ярмо неволі. Та свою українську Голгофу Кобзар вибрав свідомо. Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Несудилося… Та мав Кобзар дітей – поезії, поеми, балади, драматичні твори, «Буквар южнорусский», і , звісно, його доробок художника. Якою людиною був Тарас Шевченко? Сучасники Шевченка стверджували, що Тарас Григорович був кремезний, середній на зріст чоловік. Обличчя його на перший погляд здавалося звичайним, але очі світилися таким розумним і промовистим світлом, такою спокійною свідомістю своєї гідності , що мимоволі привертали до себе увагу кожного. В його голосі , в розмові була дивовижна м’якість , у ході і в усіх рухах – зосередженість. Одягався він не вишукано, але чисто; любив носити народне українське вбрання. Відмінними рисами його вдачі були надзвичайна доброта і лагідність навіть ніжність, що та суперечила його суворій зовнішності, дивовижна правдивість і прямота, безкорисливість і самовідданість. За складом характеру і розуму Тарас Григорович був щирий українець. Доброта його не мала меж з убогим, жебраком він був радий поділитися останнім хоч і сам завжди бідував… Тарас Григорович палко любив природу, музику її співи. А як він любив квіти ! Польові маки , ромашку, волошки, дзвіночки… коло своєї улюбленої альтанки він насадив багато соняшників. Добрий, привітний, милосердний, щирий, щедрий… Таким запам`ятався Тарас Григорович родині, друзям, знайомим. Однак були і такі, хто боявся його за життя, боявся і після його смерті. Його ім’ям названі вулиці, площі, проспекти міст і сіл України. У кожному великому місті нашої держави є пам’ятник Кобзареві. Знайдемо ж час розгорнути «Кобзар» ! Пригадати вивчені і не забуті «Садок вишневий коло хати…», «Думи мої, думи…», «Мені тринадцятий минало…», перечитаймо «Сон», «Кавказ», поміркуймо над безталанням «Катерини», «Наймички», «Марії»… Це й буде виконанням Кобзаревого «Заповіту». Марія Доскоч, вчитель. PS. Нагадуємо судововишнянцям, що вшановуватимемо Кобзаря в Народному домі 9 березня. У програмі: доповідь про Шевченка, концерт. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |