У Римі з 28 грудня по 2 січня тривала 35-та щорічна Європейська зустріч молоді організована екуменічною спільнотою Тезе (Taize - була заснована понад 70 років тому у французькому селищі Тезе братом Роже Шутцом), що є одним з етапів «паломництва довіри на землі»  Це паломництво має на меті вести кожного учасника до глибшої віри в Христа і до активнішої участі у церковному житті. Молодіжні зустрічі з Тезе – це шлях довіри: довіри між людьми, довіри між християнами різних Церков, народами, це шлях довір’я до Бога.

Цього року Рим відвідало 45 тисяч молодих паломників з усієї Європи. Українці гордо тримають третє місце за кількістю (3,5 тисячі) після поляків(14 тисяч) та власне місцевих італійців.

У той час, коли в усьому світі святкування Нового Року пов’язані з масовими гуляннями, ось уже понад 30 років брати-монахи з Тезе організовують для молоді зовсім іншу – молитовну зустріч. Кожного року вона проходить в іншій країні та збирає десятки тисяч молодих людей віком до тридцяти п’яти років. Молодь проживає в родинах, парафіяльних приміщеннях, школах. Учасники ставляться до цієї зустрічі не як до канікул, а як до зустрічі з Христом та ближніми.

Зі Львова їхало на прощу до Риму чотири автобуси. Виїхали зі Львова 24.12 ввечері із ц.Покрови пр.Богородиці (Личаківська, 175). Наступного дня ввечері приїхали до Марібору (Словенія). Марібор славиться старим замком, збудованим у 1478 р., середньовічними площами та гірськолижним курортом Маріборський Похор’є.  Тут росте найстаріша у світі виноградна лоза, їй більше 450 років і вона ще плодоносить.

Наступного дня зранку прибули у Венецію. Місто розташоване на 117 невеличких островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря. Одна з головних визначних пам’яток міста – Великий канал, що тягнеться усім містом майже 4 км та досягає ширини до 70м. Місцевими «автомобілями» є катери, оскільки канали – це «вулиці» Венеції, якими можна дістатися у будь-яку частину міста.

Є тут Собор Святого Марка, збудований для розміщення мощей апостола Марка, перевезених до Венеції з Александрії у 829 році. Це головний  храм Венеції. Собор вражає своїм внутрішнім оздобленням: золотистими мозаїками, виконаними у візантійському стилі, підлога викладена з мармуру і скла. Храм розташований на площі Святого Марка, поряд з Палацом дожів.

У Венеції дуже вузькі вулиці, більшість з яких по ширині можуть навіть не мати одного метра! На гондолах (лодках) не каталася, оскільки гондольєри, деруть шалені гроші. У Венеції ми відвідали багато церков, мали можливість помолитися і поставити свічки за здоров’я наших рідних. Здивувало, те що у місті не було ніяких неприємних запахів, якими чомусь лякають туристів…

Далі  відвідали Падую – місто Св.Антонія (до нього моляться, коли щось загубиться) – найпрекрасніший центр пізньої готики в Північній Італії. У цьому затишному і чистому місті знаходиться базиліка св.Антонія Падуанського, в якій є розміщена могила святого, біля якої можна попросити св.Антонія про заступництво.

Місто Ферарра багате архітектурними пам’ятками, а саме замками та Феррарський собор 12 століття з тринефним мармуровим фасадом.

З 28.12 по 02.01 ми були у Римі. Мені з подругою  пощастило жити у італійській сім’ї.

Рим - одне з найстаріших міст світу. Саме тут  апостоли Петро і Павло пролили кров за Христа, і були там поховані.

У другий вечір Європейської зустрічі у Римі, що проводилась Спільнотою Тезе,  ми молилися на Площі Св. Петра з Папою Бенедиктом XVI.

Папа звернувся до молоді п’ятьма різними мовами. Ось що він говорив:

«Дорога молодь, Христос не забирає вас від світу. Він посилає вас туди, де бракує світла, щоб ви його принесли іншим. Так, ви всі покликані бути маленьким світлом для тих, хто знаходиться поруч. Приділяючи увагу більш справедливому розподілу добра на землі, будучи відданими справедливості та новій солідарності між людьми, ви допоможете ближнім зрозуміти, як Євангеліє провадить нас до Бога та до інших. Таким чином, силою віри, ви дозволите довірі повстати на землі».

Були на Св.Літургії в базиліці Святої Софії УГКЦ. Тут я зустріла свою однокласницю із чоловіком.  Вона розповіла, що під храмом є крипта, де до 1992 року перебувала труна з тілом Патріарха Йосифа, тепер там знаходяться мощі Блаженнішого Йосифа Сліпого.

Попрощавшись з «Вічним містом» приїхали до Перуджі старовинного міста, яке в документах згадується 4 ст. до н.е. Неможливо перебільшити сувору красоту  і його багатогранність , яке мальовничо розкинулось на пагорбах. Вузькі звивисті вулиці ведуть до спеціально спроектованих площ, звідки відкривається захоплююча панорама долини річки Тібр. З Перуджі ми вирушили до Асижу. Місто збереглося практично в тому ж стані, якому було за життя Св.Франциска Ассизького (1182-1228 рр). Саме тут був заснований перший монастир францисканського ордену – Сакро-конвент. В нижньому храмі готичної монастирської церкви (збудованій у 1228-1253 рр) покоїться тіло св.Франциска та його братів у Христі.

Наступного ранку ми приїхали до  міста Пізи, яке асоціюється з однойменною «падаючою вежею» (насправді я б сказала, що вона не падаюча, а просто похила). Головні визначні пам’ятки міста знаходяться на «Полі чудес». Це Баптистерій,  «падаюча вежа» Кампанілє, кладовище Кампо-Санто і собор Дуомо.

З Пізи ми поїхали до Флоренції. Це місто засноване в 59 р. до н.е. Юлієм Цезарем. Тут ми побували на  Св.Літургії у всесвітньовідомому готичному кафедральному соборі Санта-Марія-дель-Фйоре. Варто відзначити, що місто крім своїх архітектурних пам’яток (тут на кожному кроці знаходиться якесь історично значиме місце) славиться відмінною кухнею, шопінгом (усі можливі всесвітньовідомі бренди представлені у магазинах, але ціни на них дуже високі), купою можливостей для розваг.

Повертались ми через Братіславу – маленька гостинна столиця Словаччини. Почали огляд міста з Братіславського Граду. Потім оглянули історичний центр міста. В загальному, щоб побачити усе місто - одного дня цілковито вистачає. З Братіслави ми повернулися додому.

У цій прощі мене найбільше вразило те, що постійно на моєму шляху зустрічалися добрі люди, які в усьому мені допомагали. Ісус Христос говорив: «...Любіть один одного!... По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» ( Івана: 13, 34-35). Хотілося б на своєму шляху постійно зустрічати учнів Христа.

Марія  Василівна Лис,

секретар виконавчого комітету.