*    *    *

Іде війна...Слова і болісні, й пекучі.
Іде війна.Та це вже не Майдан.
І втрати там страшні і неминучі,
Й свобода задихається від ран.
Там божевілля вирвалось на волю.
Небесній Сотні лячно за всіх нас,
А матері благають слізно долю
Про мир у цей непевний грізний час.
Є так багато на землі гріхів
І незбагненно мало совісті й спокути
В історії народів, поколінь, віків...
Так виростають збочення й отрути.
Та є межа. Розсиплеться той камінь,
На грудях схований не для забав,
Іуди, що зрадливими руками
Його для України готував.
Тому в молитвах, у церковній службі
Гаптуймо стежку наших перемог!
А перевірку всій колишній дружбі
Отак нежданно нам придумав Бог.
То ж будьмо сильні, Україні вірні,
Терпіння й праця - теж нам Божий дар...
Всі наші справи, помисли і мрії
Кладемо Перемозі на вівтар.

*    *    *
Вигаптовує осінь всі слова безнадії
На віконних полотнах в косу полосу.
В сірій гамі людей виколисую мрії,
Що знайоме обличчя знайду. Й понесу
Біль і пам’ять до  замку, де виє лиш вітер,
Де уламки надій, нерозтрачене серця тепло,
Де мороз на шибках вимальовує квіти,
Де живе  щастя те, що ніколи іще не було