Є ким гордитися тобі,Україно,
Кобзарю, ти велич моєї землі,
На могилу твою думками я лину,
 Твори безсмертні згадую твої.
Вишневий садок коло хати,
Вечеря сім’ї при вечірній зорі,
Як Геній, ти зміг оспівати
Дніпро і життя  кріпаків у "Кобзарі".
Ти боровся завжди за свободу,
Кайдани порвати кріпаків закликав,
За любов, співчуття до народу,
Найкращі роки казематам віддав.
Століття летять у далеке минуле,
Твій заповіт пам’ятаємо ми,
Поете, ми ніколи тебе не забудем:
Борітеся - поборете ви!
І знову за волю боротися треба,
Москаль нас хоче зламати тепер.
Падають гради смертельні із неба,
Та дух наш, Тарасе, не вмер!
Віримо в наші майбутні звитяги,
Сила народу - в єдиній сім’ї!
Будуть майоріти українські стяги,
На визвольній рідній землі!