Головна » 2013 Вересень 11 » Прапор України на вершині Говерли
16:12 Прапор України на вершині Говерли | |
 В останній тиждень серпня мостиські пластуни завершили таборове літо. Сім днів 40 юнаків і юначок були учасниками мандрівного табору «Ми молоді». О шостій годині 22 серпня юнацтво комфортабельним автобусом (водій Володимир Пашкевич) відбуло з Мостиськ від церкви св.Юра до села Гошів. На межі Львівської та Івано-Франківської областей була півгодинна зупинка, за селом Лисовичі, біля цвинтаря, де у кінці 1915 року після переможного бою з москалями бойові побратими поховали своїх товаришів, котрі впали за рідну землю, ведучи бій з відбірною частиною російської армії. Тут ми молилися та віддали пластові почесті молодим нашим воїнам, які загинули, щоб жила вільна Україна. У монастирі на Ясній горі в Гошеві пластуни зносили молитовну жертву подяки за здоров’я наших жертводавців – народного депутата України Ярослава Дубневича, підприємця з Судової Вишні п.Галину Баб’як, голову районної ради п.Ігоря Стецину, бажаючи їм усяких гараздів. Це ті панове, які допомогли нам сплатити автобус та організувати нашу подорож. Переночувавши під горою вранці 23 серпня відкриваємо день молитвами і співами, після сніданку вирушаємо на вершину найвищої гори України – на Говерлу висотою 2061 метр. Погода дуже несприятлива. Хмари опустилися низько, ми були у полоні. Падає дощ. Одягаємо дощовики. Видимість змінюється від 15 до 100 метрів. Гір не видно, лише якийсь відрізок кам’янистої стежки, що звивається в «заросляку» із низькорослої смереки, ялівцю деревовидного і чорної вільхи. Вимірюємо температуру повітря. Вона часто змінюється. Стає то холодно, то дещо тепліше, а потім знову холодно. Такі зміни спостерігаємо до гори Мала Говерла (Говерляна). Після неї температура поступово знижується. «Заросляк» далеко внизу. Довкола зарості альпійської троянди – рододендрону. Він саме тепер цвіте. Багато ягід брусниці (кам’янки), голубики (п’яниці) та чорниці (афени). Тут їх можна назбирати багато. Щоб не пити воду їмо чорницю. Вона тут дуже смачна. Адже виросла високо і має багато у собі сонця – солодка. Тим вона відрізняється від болотної на Поліссі. Хорунжі (прапороносці) несуть прапор України почергово, бо гора стає крутішою і важко йти. Субальпійські луки змінюються альпійськими. Трава росте здебільшого кущиками посеред каменищ (горганів). І ось яка радість. Під самою вершиною гори хмари розходяться і на небі сонечко. Ми вище хмар. Ми бачимо верхи гір. І ще трохи зусиль, і ось наша мета. Виносимо прапор України на найвищу Гору України. Ми на Говерлі у День Державного Прапора України. Співаємо Гімни України і Пласту. Молимося до Бога Царя і Матінки Божої, фотографуємося та знайомимося з найвищими вершинами Чорногори. Бачимо три «морські ока» – озера льодовикового походження на висоті 1800 метрів. Разом з нами були і інші учасники масового сходження. Адже це свято. Кожен старався винести прапор нашої держави Україна на її найвищу гору понад хмари. З поміж інших ми вирізняємося порядком, організованістю та строями. Багато хотіло з нами сфотографуватися напам’ять, або з заздрістю нас споглядали. Сходження триває рівно 2 години. А тепер сходимо вниз і всі разом співаємо вервичку до Божої Матері – Цариці України з Ясної Гори… Спів ведуть дві юначки – Софійка і «Зірочка». 24 серпня долаємо Яблунецький залом (перевал) і ось ми на «Срібній землі» (Закарпатті). Срібляста течія на каміннях у річках краю. Тому він так називається. Зупинка біля «Центру Європи», який виміряли вчені ще в часи Австрії. Не хочеться говорити імперії, бо коли це слово згадаємо відразу пригадуємо жорстоку деспотичну, жандармську Російську імперію, котра забороняла мову, церкву, звичаї. Навіть імена новонародженим батьки мали давати російські. Австрія ж дала великий поштовх розвитку мови, науки, церкви, школи. Було побудовано дороги, тунелі, мости. Син імператора став Січовим Стрільцем, носив вишивану сорочку за що прозваний Вишиваний. Кожен з нас натискає пальцем на бронзову крапку, що означає «Центр Європи». І ми всі переконуємося, що Україна є центром європейської держави, а ми всі прагнемо до Європи, у якій і культура висока і життя добре. Фотографуємося і їдемо вздовж річки Тиси до міста Хуста. А ось і «Красне поле», де 14-15 березня 1939 року почалася друга світова війна. Це тоді чортиська Угорщина при підтримці Чехословаччини і Польщі напала на Карпатську Україну. Проти трьох держав воювало 40 тисяч Січових Стрільців республіки, яку очолив греко-католицький єпископ Августин Волошин. Такі в нас були сусіди. Чи є вони ліпшими сьогодні? «Чехи спереді біжать, а мадяри ззаду йдуть, надсилають ультимати, щоб народ ся піддав, свою зброю віддав, бо інакше їм не жити». «Сорок тисяч воювало, кров невинну проливало…» Ми на Красному Полі святкуємо День Незалежності України разом з великим згромадженням українців. Серед них багато теперішніх галичан. З 25 до 27 серпня беремо участь у з’їзді Християнської молоді у Джублику. На цьому святому місці, де 11 років тому об’явилася Пресвята Родина діялися чуда і оздоровлення, яких зазнали сотні християн. Багато вірних допомагає в розбудові цього місця паломництва. Жертводавцями є також донеччани та багато вірних з Великої України. У Джублику наших пластунів дуже радо зустрічали і тепло прощалися з ними. На Закарпатті дуже люблять пластунів і Січових Стрільців. Бо саме вони встановили 14 хрестів Хресної Дороги від Високого Замку до Джублика через Мукачів. І так Мостиські пластуни пережили сім радісних днів. Мандруючи рідними Карпатами вони себе гартували, відбули вишкіл, ознайомилися із природою краю та культурою і побутом гуцулів та дуже вдячні нашим жертводавцям. Нехай їм щастить. Міцного Вам здоров’я, панове. «Відпочинем, зміцнієм за літо, Йдем веселі до міста й села. В дружбі радість і силу знаходим Славні дружбою наші роки». Іван ШОТ, пластун-сеніор.  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |