В історії Судової Вишні є немало постатей які мають заслуги перед громадою нашого міста. Серед них виділяється особа отця-пароха Василя Кондрацького (1864-1946), стоп’ятдесятиліття від дня народження якого святкуємо у цьому році. У декількох попередніх номерах «Судововишнянського вісника» ми вже писали про життєвий шлях та культурно-просвітницьку діяльність о. Кондрацького. Тому зараз лише пригадаємо шановним читачам кілька найважливіших сторінок його праць на судововишнянській землі. 25 років (1895-1920) він очолював греко-католицьку громаду нашого міста. За цей час було збудовано два величні храми: Преображення Господнього (1899) та Пресвятої Трійці (1910). Отець-парох став душею закупівлі приміщення для Народного Дому (1912) та його добудови. Він був високоосвіченою людиною, приятелював з Іваном Франком, який неодноразово гостював у нашому місті. На часи перебування о. Кондрацького у Судовій Вишні припадає розквіт культурно-просвітницького життя міста. Значного розквіту досягла філія товариства «Просвіта» при якій функціонували бібліотека та самодіяльний театр. Під час листопадових днів 1918 р. о. Кондрацький був активним прихильником розбудови української національної державності   ЗУНР. Після захоплення Польщею галицьких земель, нова влада змусила перемишльського єпископа Йосафата Коциловського усунути о. Василя Кондрацького з Судової Вишні. Розпочалися «мандрівки» вже немолодого пароха з парафії на парафію. Впродовж 1920-30-х рр. він перебував на парохіях у Підгайчиках (неподалік від Рудок), Керниці (коло Меденич), а згодом у Синявці (на Любачівщині). У 1945 р. внаслідок польсько-українських протистоянь о. Кондрацький разом із своїми парафіянами переїхав на Україну і оселився у с. Женів (нині Золочівський район, Львівська область). Постійні труднощі воєнних лихоліть підірвали здоров’я старенького священика і 10 серпня 1946 р. закінчився йог земний шлях. Поховали о. Кондрацького на сільському кладовищі у цьому ж селі   Женів. Згодом на могилі було споруджено скромний пам’ятник з лаконічним написом.