Головна » 2014 Вересень 15 » “Нас зраджували місцеві”
20:48 “Нас зраджували місцеві” | |
До Львова приїхав поранений боєць добровольчого батальйону «Дніпро-1» Володимир Парасюк. Пам’ятаємо його після емоційого виступу на Майдані. Львів’яни зустріли його з квітами, синьо-жовтими прапорами та вигуками «Герой». Парасюк подякував усім за підтримку. Володимир каже, що він, разом із побратимами, залишився живим тільки завдяки молитвам українців. Адже те, що було в Ілловайську – це навіть не пекло, а просто котлован.
«Нас було дві колони по 4 км кожна – бампер в бампер. Російські війська нас пустили в кільце, після чого його закрили. Наша зброя була розряджена, і вони почали обстрілювати нас зі всіх сторін зі всього свого озброєння. Те, що говорять, ніби це було подвійне кільце – не правильно. Там, напевно, п’ять разів нас оточили зі всіх боків. Ми вже не мали чим відбиватись. Я особисто випустив 15 магазинів. А тоді вже склав зброю. Найстрашніше, коли наші хлопці лежали поранені, ми не могли їм допомогти. Вони ставили танки на відстані п’яти метрів один від одного, і їх просто давили», – згадує Парасюк.
Про свій порятунок воїн розповідає як про якесь диво та не знає, чому ж їх, полонених, росіяни все-таки відпустили.
«Нас взяла в полон Російська Федерація. Нас возили в Росію, нас били. Знущались із нас і чеченці, і ДНРівці – всі, хто тільки хотів. І знаєте, напевно, справді сталось якесь диво. Повірте, було дуже страшно. Думки взагалі втекли в нікуди – що робити? Вмирати? Не вмирати? Але завжди на 5 хвилин приходило якесь прозріння, і я починав робити якісь кроки, що врятували мені життя. Вороги просто мене не впізнали. Я сказав їм інше прізвище, а всі документи закопав, ще коли уламок потрапив у голову. Тому й лишився живим. Насправді, я не знаю, чому вони нас відпустили», – зізнається Парасюк.
Також військовий розповів, що зраді генералів не дивується. А от найбільше, що його вразило, то це зрада місцевого населення, з яким бійці готові були поділитися останнім шматком хліба.
«Вони запхали всі добровольчі батальйони в один котел. Нас засипали «Гради», міни, на нас йшли танки. А ми були лише з автоматами і нічого не могли зробити. І на третій день прийшло повідомлення, що до нас прийде танкова рота та ще 1000 чоловік підмоги. А нам сказали заходити в місто і тримати позиції. Тоді ми справді зайшли в Ілловайськ без проблем, однак вийти із нього потім не змогли. Спершу ми перемагали – «відбили» 25 відсотків міста й укріпили позиції. Потім – 50, згодом 75. А потім «ополченці» зрозуміли, що вони втрачають Іловайськ. Якби ми його взяли, то б повністю відрізали постачання зброї з Донецька. І коли вони це відчули, то задіяли регулярні війська Росії, які просто нас там викосили. Ми вже знаємо, приблизно, який генерал нас здав і коли це сталося. Але мені досі в голові не вкладається поведінка місцевих. У нас були проблеми з їжею. Останні три дні ми навіть не їли нічого. Але все одно старалися ділитися з ними. Я не розумію: ти їм віддаєш останній кусень хліба, останню тушонку, а вони потім все одно ходять і здають ворогу наші позиції», – дивується Парасюк.
А от перебуваючи в російському полоні, Парасюк зрозумів, наскільки «промиті мізки» солдатів РФ.
«Коли нас вже взяли в полон, до мене підійшов російський солдат, 18-річний хлопець, і питає «Ты что здесь делаешь?». Я йому відповідаю, що я в себе на своїй землі. А він мені: «Ты что? Мы в Ростове, на полигоне». Я тоді в нього питаю: що ж я тоді тут роблю? Він каже: «А я откуда знаю? Мне страшно. Я стреляю!». Вони навіть не знають, що вони роблять і де вони це роблять. Вони думають, шо вони в Росії. На полігоні, ведуть навчання. Це наша історична справедливість. Ми повинні закінчити цю війну і поставити крапку на східному сусідові», – резюмував Парасюк.
Недавно розповідали про парад полонених у Донецьку, де наших бійців били місцеві, як маленькі діти там топчуть український стяг. Днями там же до стовпа прикували волонтерку, яка допомогала солдатам, то над нею знущалися жінки. Це все нагадує гітлерівців. Невже на Сході не знають історії - тоді війна забрала життя 55 млн. людей, а Гітлер проклятий світом. Така доля чекає Путіна, до якого в обійми горнуться донецькі ...
За матеріалами ЗІКу. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |