Головна » 2014 Липень 15 » Милувалися чудесами України
12:08 Милувалися чудесами України | |
Часто чуємо від знайомих: був у Єгипті, бачив одне з чудес світу - піраміду. Хтось після далекої подорожі розповідає про інше чудо природи чи архітектури. Звикли до того, що дива можна зустріти далеко, тільки не в нас. Недавня подорож, організована заступником директора ліцею Володимиром Литвинським, змінила ці думки, бо справжні дива знаходяться і на Україні, зовсім недалеко від нас, треба їх тільки відшукати.
Та все по порядку. 1 липня понад 50 учнів, майстрів і викладачів ліцею здійснили дводенну традиційну мандрівку замість Карпат, де були багато разів, у Хмельницьку область. Маршрут було складено так, щоб діти по дорозі змогли зупинитися в одній з найбільших світових святинь - Зарваниці. Завдяки водієві Роману Піху ми вчасно приїхали і взяли участь у Службі Божій в древній церкві середини 18 століття, а потім поклонилися образу Зарваницької Богородиці, а його історія така.
За переказами, після спустошення татарськими ордами Києва один монах, рятуючись втечею від нападників, потрапив у незнані місця над річкою Стрипа. Знеможений до краю, у молитві просив Богородицю, щоб взяла його під свою опіку. Умиротворений молитвою, заснув. У сні йому з'явилися Пречиста Діва Марія і два ангели з білими ліліями в руках. Чернець упав перед Богородицею на коліна, а вона, посміхнувшись, доторкнулася до нього омофором. Монах прокинувся у чарівній долині, оповитій густим лісом. Вражений красою місцевості, побачив над джерелом ікону Пресвятої Богородиці з Ісусом на руках, котра світилася. Чернець залишився там. Згодом збудував капличку, куди помістив ікону; опісля тут звели церкву з монастирем.
Село, що виникло біля цього святого місця, назвали Зарваницею. За переказами, ікона не раз зупиняла ворожі напади, а вода з джерела зцілювала калік і хворих.
Більшість дітей і викладачів купалися у басейні, куди тече цілюща вода з джерела св.Анни, яка має температуру лише +4 градуси. Фрагмент купання бачите на знімку.
Цікаву екскурсію нам організував отець Тарас.
Цілющу воду з джерела можна було купити у церковній крамниці або набрати поруч.
Далі наш шлях проліг до Кам’янець Подільська. Туристів він манить диво-витвором наших предків - фортецею.
Кам’янець Подільський – місто, що зберегло дух середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту і містобудівної структури середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі…
До творення неповторного архітектурного вигляду Кам’янець-Подільського у різні періоди його історії доклали майстерності архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини та ін. Сьогодні чимало туристів захоплюються вдалим поєднанням міцних оборонних мурів міста, Старого замку (XII–XVIII ст.) та високих стрімких скель каньйону річки Смотрич. Надзвичайно привабливий для любителів фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи. Неабиякий інтерес викликає й унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом.
До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі. У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672р. підчас турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів. Діти були свідками як тут працюють сучасні гончарі.
І знову в автобус і курс на Врублівці - невеличке село, де розташований відпочинковий комплекс "Ксенія". Сюди приїхали не тільки заради того, щоб переночувати - на березі готелю знаходиться тиха чарівна лагуна, довкола якої Дністровський каньйон (ущелина). Американці хваляться каньйоном в Колорадо, а в нас не гірший. Його огляд ми залишили на ранок. Для цього організатори екскурсії подбали, щоб нас чекав катер. Годину діти оглядали чарівні українські витвори природи з каменю. Володимир Литвинський спробував себе навіть на капітанському містку, потім ділився враженнями - керуєш наче автомобілем, тільки багато вільного ходу на штурвалі.
Глибина Дністра тут до 60 метрів. Вода в лагуні дуже чиста і тепла. Готель може прийняти до 200 туристів.
І завершив нашу подорож Хотин, який у Чернівецькій області.
Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі.
Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі.
Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650–1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви...
Ось так за два дні ми побачили стільки чудес України і змогли розповісти вам. Літо у розпалі, то може хтось забажає повторити цікаву подорож. Ми вдячні дирекції ліцею за сприяння у підготовці матеріалу.
Андрій Шот.
P.S. Коли матеріал був підготовлений до друку, стався такий цікавий випадок. Минулої середи автору цих рядків у кінці дня терміново було потрібно їхати у справах, перед тим падав дощ і в автомобілі через антену замок блок сигналізації, відповідно автомобіль не заводився. З п’ять разів повертався до квартири, щоб феном просушити його, але цього разу це не давало ефекту. Звернув увагу на пляшку води, привезену із Зарваниці. Перехрестившись і святою водою покропив ключ запалення і блок сигналізації - автомобіль завівся відразу. Коментувати чи щось додавати не буду - виклав лише факт...
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |