Головна » 2013 Грудень 22 » Готуємося до 100-річного ювілею Владики Степана Чміля
14:55 Готуємося до 100-річного ювілею Владики Степана Чміля | |
 Про великого сина судововишнянської землі блаженної пам‘яті Владику Степана (Чміля) ми вже неодноразово писали на сторінках місцевої преси. Однак, наближення його 100-річного ювілею змушує нас ще і ще раз звернути свої погляди до цієї видатної людини. Під час підготовки до відзначення ювілею ми ґрунтовно вивчили архівні матеріали, що дало змогу віднайти низку важливих документів, що проливають світло на генеалогічну сторону біографії бл. п. Владики Степана. Виявлено метрику шлюбу батьків, яка стверджує, що 11 листопада 1907 р. у церкві Пресвятої Трійці в Судовій Вишні вступили в супружній стан Степан Чміль, син Теодора Чміля і Анни Чехович, селянин з Бортятина, народжений 30 травня 1883 р., та Юлія Шидловська, дочка Михайла Шидловського та Катерини Берцьової (Берцьо), селянки з Макунева. Свідками укладення шлюбу був міщанин Іван Клос та селянин Василь Гриб. Неповні документальні записи у метричних книгах дають змогу встановити, що у даного подружжя було принаймні троє дітей. 10 січня 1909 р. народився старший син – Іван. 8 травня (?) 1910 р. прийшов на світ наступний син Роман (помер від туберкульозу 1 березня 1911 р.), а 20 жовтня 1914 року народився третій син – Степан. 24 жовтня 1914 р. його було охрещено у міській церкві Пресвятої Трійці. Після закінчення підставової (початкової) школи у Судовій Вишні, батьки скерували юнака на навчання до української гімназії у Перемишлі. Тут проявилися здібності молодого гімназиста до навчання, а також його велика побожність. На цей час припадає заснування українського згромадження оо. Салезіян св. Івана Боско. З цією метою до Італії було скеровано першу групу молодих випускників гімназії, серед яких був і Степан Чміль. Після завершення навчання у м. Турін, 16 серпня 1935 р. він склав перші обіти у згромадженні і став першим салезіянином східного обряду. 14 жовтня 1935 р. у Римі архієпископ Іван Бучко висвятив молодого салезіянського священика. В роки Другої світової війни та після її завершення о. Чміль не міг повернутися на Батьківщину і за дорученням архієпископа Івана Бучка активно працював з біженцями та емігрантами з України. У 1948 р. був скерований для служіння серед українців Аргентини. Працював у салезіянській колегії в Буенос-Айресі, служив св. Служби Божі для української громади. Проживаючи у Колегії салезіян о. Чміль кожного ранку служив Літургію у східному обряді (церковнослов’янською мовою). Він звернув увагу на 13-річного Хорхе Марія Берґольйо, який став його помічником, вивчив літургію і відправи українською мовою. Нині ця людина – Святіший Отець Франциск І, папа римський. У 1968 р. о. Степан Чміль повертається до Риму, де стає ректором Малої салезіянської семінарії, в якій навчалось 120 учнів-українців. Перебуваючи в Римі став одним з найбільш відданих помічників Патріарха Йосипа Сліпого. Викладав низку предметів у новоствореному Українському Католицькому Університеті, підготував до видання українсько-італійський словник, проводив духовні конференції та був сповідником різних українських релігійних спільнот. Видатна подія в житті о. Степана Чміля відбулася 2 квітня 1977 р. Патріарх Йосип Сліпий в умовах таємності висвятив його на єпископа. Одночасно були висвячені на єпископів архімандрит студитів Любомир Гузар та особистий секретар Блаженнійшого Патріарха Йосипа о. Іван Хома. Нововисвячені владики не могли виявляти своєї єпископської влади, оскільки були свячені для України, де Греко-Католицька Церква перебувала в підпіллі. Патріарх Йосип , відчуваючи свою старість, переживав щоби Церква в Україні не залишилась без єпископів, які зможуть висвятити нових священиків. Через поганий стан здоров‘я, після єпископських свячень, о. Степан Чміль прожив менше року – 22 січня 1978 року він відійшов до вічності після того, як відслужив Божественну Літургію. Семінаристи, свідки тих подій, у своїх спогадах згадували, що о. Чміль передбачив час своєї смерті. Похорон о. Степана Чміля також був сповнений несподіванок. Під час панахиди за померлим, Патріарх Йосип Сліпий попросив монахиню принести омофор – елемент єпископського одягу, символ єпископського служіння. Присутні сподівалися, що Блаженнійший хотів одягнути омофор на себе, але він вклав його на тіло покійного о. Степана. Так публічно виявилося, що о. Степан Чміль був таємно висвячений на єпископа. Патрарх Йосип Сліпий так висловився про о. Степана Чміля: «Отець Степан Чміль був великим виховником, опікуном, приятелем, а над усе батьком. Він мав всі прикмети такого батька: доброту, терпеливість, дбайливість, спокій душі, благородну веселість, велику працьовитість, добру теплоту духа, а над усе любов до молодих душ. Водночас він був людиною, що була хрустального характеру, що мала засади і боронила їх у житті. Отець Степан Чміль живе з нами ! Нехай його слово, приклад і зразок все будуть перед нашими очима. Йдіть його слідами любові до рідної Церкви, свого обряду мови й історії». У 2014 р. минає 100 років від дня народження владики Степана Чміля. У зв‘язку з цим, Товариство судововишнянців «Рідне місто» імені Тадея Дмитрасевича виступило з ініціативою широкого відзначення ювілею славного сина України Владики Степана (Чміля). Було ініційовано створення організаційного комітету, який звернувся до авторитетних осіб нашої Церкви з проханням про підтримку цієї ініціативи. Автор цих рядків використав перебування у Львівському університеті Блаженнійшого Любомира кардинала Гузара і звернувся до цього найбільшого морального авторитета нашого народу з листом. Відповідь не забарилася і 22 жовтня 2013 р. ми отримали листа, в якому містяться такі слова: «Дуже сердечно дякую за Ваш ласкавий лист, яким повідомляєте про заходи відзначення 100-ї річниці від народження Преосвященного Владики Степана (Чміля), які передбачені на 2014 рік. Якщо Бог дозволить і буду мати силу, дуже радо візьму участь у вшануванні цього великого сина нашого народу». Блаженнійший Любомир також просив повідомити про наше святкування Проесвященного Владику Андрія (Сапеляка), який був добре знайомий з Владикою Степаном (Чмелем) і зараз готує книгу спогадів про ювіляра. На адресу Преосвященного Владики Андрія нами було скеровано листа, який йому було передано під час зустрічі в монастирі отців салезіян (м. Львів, вул. Личаківська). Незабаром Владика Андрій надіслав відповідь, у якій підтримав ініціативу нашого товариства і благословив наші починання. Владика з радістю погодився бути почесним членом організаційного комітету з урочистого відзначення 100-літнього ювілею Владики Степана (Чміля). До речі, Блаженніший кардинал Гузар також погодився бути почесним членом оргкомітету. Ініціативна група звернулася з листом і до Преосвященного Владики Ярослава (Приріза) – єпископа-ординарія Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Його було поінформовано про ініціативу святкування 100-річного ювілею Владики Степана (Чміля) у Судовій Вишні. Прохаючи про архієрейське благословення для успішного звершення заходів щодо вшанування блаженної пам‘яті Владики Степана (Чміля), оргкомітет просив Владику Ярослава бути почесним головою оргкомітету і очолити святкування в день 19 жовтня 2014 р. Одночасно Владику було повідомлено про намір встановити меморіальну дошку на честь Владики Степана (Чміля) на фасаді церкви Преображення ГНІХ... В програмі святкування 100-річного ювілею Владики Степана (Чміля) передбачено низку заходів. Основним, безсумнівно, буде Архієрейська Свята Служба Божа, яку, маємо надію, очолить Правлячий архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ преосвященний Владика Ярослав (Приріз). Заходи матимуть екуменічний характер. Сподіваємося на активну участь в них громад Української Автокефальної Православної Церкви та Римо-Католицької Церкви. На своєму засіданні організаційний комітет детально розгляне перелік всіх заходів. Сподіваюсь, що відзначення цього ювілею матиме суттєвий вплив на розвиток нашого міста. Разом з тим, міській громаді слід приготуватися до цієї події, адже вперше за тисячолітню історію Судової Вишні її відвідають одночасно три єпископи УГКЦ. Оргкомітет буде старатися, і про відвідини нашого міста Блаженнійшим Патріархом Святославом (Шевчуком). До цього дня (19 жовтня 2014 р.) ми мусимо найперше попрацювати над благоустроєм міста. Міській раді необхідно створити комісію, яка детально вивчить реальний стан речей і розробить конкретні заходи спрямовані на його поліпшення. Адже зараз основні об’єкти у центрі і на головних вулицях виглядають досить непривабливо. Найперше стан доріг. Важко уявити собі урочисту процесію, яка буде рухатися від фігури св. Яна до церкви св. Спаса по дорозі з ямами і вибоїнами. Ремонт дороги має бути зроблений неодмінно і з цією метою слід звернутися до Мостиської районної Ради та Львівської обласної Ради з проханням про виділення коштів на потреби міста при укладенні бюджету на наступний рік. А кошти потрібні немалі, місто самостійно неспроможне виконати ці роботи. Окремо слід сказати про Народний Дім – осередок культурно-просвітницького життя міської громади. Мабуть, за 100 років свого служіння вишенським українцям у такому жалюгідному стані він ще не перебував. Виходячи з того, що у Народному Домі буде відбуватися один з центральних заходів ювілею – святкова академія «Владика Степан (Чміль) – моральний авторитет та взірець служіння Богові і Україні», приведенню до належного стану цієї будівлі слід приділити особливу увагу. Основними доповідачами під час проведення Академії будуть отці-салезіяни, які вже розпочали підготовку. У зв’язку з тим, що Владика Степан був першим українським салезіянином, чин отців салезіян буде належно представлений на нашому святкуванні. Не виключено, що до нас завітає керівництво чину салезіян з Риму, яке очолить генерал цього згромадження. Проводити урочисту Академію у нинішньому залі Народного Дому вважаю недоцільним. Усвідомлюю також, що ремонт Народного Дому потребує значних коштів, пропоную просити підтримки у члена бюджетного комітету Верховної Ради України народного депутата Ярослава Васильовича Дубневича. Міській Раді варто добитися передачі Народного Дому на свій баланс (перші кроки у цьому напрямку вже зроблені). Одночасно треба повернути Народному Домові приміщення колишнього кінотеатру, яке незаконно приватизоване у 1996 р. спілкою «Арго». Тут не обійдеться без судової тяганини, але для цієї шляхетної справи треба перейти і через це. Немало прийдеться попрацювати і приватним підприємцям та мешканцям центральної частини міста. Міська Рада спільно з архітекторами має попрацювати над укладенням паспорта кольорів всіх будівель, щоб не було нинішньої «саламахи». Це ж слід сказати і про прибудинкові території. Адже озеленення нашого міста бажає бути кращим. Тут вже зараз слід звернутися за допомогою до керівництва Судововишнянського лісництва, а також до фахівців з паркового господарства і озеленення. Таких як п. Любомир Крукеницький, Михайло Савицький та ін. Ця акція могла б суттєво поліпшити стан озеленення нашого міста. Окремо варто зупинитися на заходах з увіковічення пам’яті про Владику Степана (Чміля) та його зв’язки з Судовою Вишнею. Тут варто згадати про виготовлення меморіальної таблиці (пам’ятної дошки). Над її виготовленням вже працює наш земляк відомий скульптор Любомир Яремчук. Її буде встановлено на стіні Церкви св. Спаса. Розглядається також пропозиція про встановлення пам’ятної дошки у Церкві Пресвятої Трійці, адже саме у цьому храмі 24 жовтня 1914 р. відбулося хрещення та миропомазання майбутнього Владики Степана (Чміля). Дуже багато підготовки потребує забезпечення належного рівня мистецького супроводу ювілейних заходів. У нашому місті існує низка хорових колективів, які спроможні забезпечити супровід і урочистої ходи містом, і супровід Архієрейської Служби Божої, а також концертну програму Урочистої Академії. Вже зараз отцям-настоятелям наших церков, разом з регентами хорів, варто уточнити детальний сценарій святкування і подати його на розгляд організаційного комітету. Ініціативна група розглядає також питання про виготовлення пам’ятної медалі, значка, листівки та конверта присвячених святкуванню ювілею. Всі заходи, які будуть відбуватися у нашому місті в рамках святкування 100-річного ювілею Владики Степана (Чміля), потребуватимуть значних коштів. Тому звертаюся до судововишнянців відгукнутися на прохання оргкомітету про матеріальну підтримку. Зі свого боку можу завірити щедрих жертводавців, що кожна копійка їх пожертв буде використана виключно за призначенням. Оргкомітет буде регулярно звітувати перед громадою, а після завершення святкувань детальний звіт буде опублікований на сторінках преси. Роман Шуст. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |