Головна » Статті » Духовність

Матеріальне становище парафії та духовенства Святої Трійці Судової Вишні у XVIII-XIX ст.


У попередніх дописах з церковної історії Судової Вишні акцентувалася увага на розбудові та організації парафіяльного життя міста, створенні та функціонуванні місцевих церковних братств тощо. Сьогодні маємо за мету охарактеризувати матеріальне забезпечення парафії та духовенства Судової Вишні.
Матеріальне становище парафії упродовж XVІІІ-ХІХ ст. визначалося наявністю її земельної власності, числа вірних та їх матеріальних можливостей, фінансово-господарської діяльності церковних братств тощо. В залежності від засобів, якими розпоряджалася церковна громада визначався її вплив на життя міст чи сіл. Матеріальне становище церкви значною мірою залежало від економічної позиції братств, які надавали кошти на парафіяльні витрати. Таких братств у Судовій Вишні було 5: старше, молодше і сестринське братства церкви Святої Трійці та старше і молодше братства храму Преображення Господнього. 
Одним з основних джерел доходів церковних братств Судової Вишні, як і в інших населених пунктах, були надання (легації) міщан і мешканців прилеглих місцевостей. Братства отримували від парафіян як нерухоме, так рухоме майно. Серед легацій нерухомого майна переважали надання земельних ділянок. Поодинокими є випадки фундування для церковних братств доходів зі ставків (Ян Мірочник), пасік (Ян Станкевич, Павло Борецький, Петро Тиндик) тощо. Часто об’єктом міщанських легацій були грошові кошти. Найбільшу суму надав храму Святої Трійці Стефан Вуйцик у 1750 р., коли парохом церкви був о. Василь Завалкевич (1743-1765), – 2000 злотих. Відомі також фундування літургійних келихів (Базиліан Мелхіседек), вотивних дарів, коралів на образи (Анастасія Світлик, Марія Кузьмич, Катерина Коженіцька) тощо.
Вступні і щомісячні внески братчиків були ще одним джерелом прибутку церковних братств. У статуті братства Святої Трійці міста Судова Вишня від 1563 р. визначено вступний внесок кожного нового братчика, який становив 6 грошів, а також щомісячна оплата – 1 гріш. Доходи братств збільшували також штрафи, які платили братчики за порушення моральних норм, які сплачували грішми або у натуральному вигляді, найчастіше воском.  
Церковну касу поповнювали також кошти, зібрані у церкві під час богослужінь у неділі і свята, надання позик ремісничим цехам тощо.
Наявний джерельний матеріал дає змогу визначити розміри річних прибутків братства Святої Трійці у Судовій Вишні у ІІ пол. XVIII-ХІХ ст. Так, у 1765 р. братчики отримали бл. 310 злотих, у 1766 р. – бл. 345 злотих, у 1820 р. – понад 240 злотих, у 1885 р. – бл. 200 злотих ринських, у 1895 р. – понад 130 злотих ринських. Для кращого розуміння купівельної спроможності наведемо ціни на окремі товари і послуги у 1765 р. та у 1895 р.: 1 кг пшениці коштував відповідно бл. 40 грошів (у ІІ пол. ХVIII ст. 1 злотий = 30 грошів.) і бл. 90 крейцерів (у кін. ХІХ ст. 1 злотий ринський = 100 крейцерів); 1 яйце – 1 гріш і 2,5 крейцера; 1 цегла – 12 грошів і 17 крейцерів; 1 день оплати кваліфікованих робітників – 25-30 грошів і 190 крейцерів. Отже, у сер. 1760-х років на 100 злотих (3000 грошів) можна було придбати по одному корчику (бл. 60 кг) вівса, пшениці, гречки і гороху, 300 яєць, 3 гарнці (1 гарнець – 4 л) вина, 5 фунтів (1 фунт – 0,4 кг) свічки, 250 штук цегли, по одному возу піску і вапна, а також оплатити два тижні роботи кваліфікованих працівників. У кін. ХІХ ст. ці оплати можна було здійснити приблизно за 50 флоринів. Отже, річні доходи церковного братства Святої Трійці у ІІ пол. XVIII-ХІХ ст. були досить значними.
Церковні кошти, котрими розпоряджалися братства, у першу чергу, витрачалися на безпосередні потреби храмів. По-перше, це забезпечення богослужінь вином, проскурами, свічками, ладаном тощо. По-друге, церковні гроші використовувались на реконструкцію старих та спорудження нових вівтарів, а також на догляд за будівлями (самої церкви, дзвіниці, огорожі). По-третє, кошти церкви витрачалися на купівлю необхідного для храму рухомого майна, на організацію обідів для духовенства та убогих, на канцелярські потреби тощо.
Одним з видів церковних видатків була також купівля земельних ділянок братствами. Активізація діяльності братських організацій Судової Вишні у цій сфері простежується у ІІ пол. XVIII ст. Церковні братства, у першу чергу, цікавили землі, що знаходились поблизу храму. У той же період церковні братства і парохи Судової Вишні часто надавали позики міщанам та організаціям міста. Крім цього, у місті функціонувало 2 братські школи та шпиталь, що також матеріально утримувались місцевими церковними братствами...
Розмір річних церковних витрат, як правило, не первищував суму прибутків. Так, у 1765 р. братство храму Святої Трійці у Судовій Вишні використало бл. 290 злотих, у 1885 р. – понад 100 злотих ринських, у 1895 р. – бл. 55 злотих ринських, у 1898 році – бл. 80 злотих ринських.   
Підставою матеріального забезпечення парафіяльного духовенства були доходи від церковних земель. Права парохів на отримання прибутків від землекористування визначалися в ерекційних грамотах і презентах на парафії. Наступним джерелом прибутку священиків Судової Вишні також були пожертви міщан. При наданні майна церкві інколи вказувались певні обов’язки пароха перед фундатором. Найчастіше таким обов’язком було відправлення богослужінь за фундаторів та їх родичів. 
На утримання парохів та їх родин парафіяни сплачували грошові і натуральні (збіжжя, хліб, яйця тощо) данини. Так, кожний належний до парафії храму Святої Трійці двір у 1798 році тричі на рік сплачував парохові за душпастирську діяльність по 3 гроші, а також: по 6 грошів – за коляду, по 3 гроші – за освячення паски на Великдень, по 3 гроші – на вино (разом – 21 гріш з двору щорічно). Проведені підрахунки дають змогу говорити, що у кін. XVIII ст., коли настоятелем парафії був о.Михайло Завалкевич (1765-1799), його річний дохід лише із цих внесків становив 200-250 злотих (це досить значна сума, однак інше питання, чи сумлінно і регулярно ці оплати здійснювались). Кожен двір з Передмістя Судової Вишні у 1823 р. давав парохові 4 хлібини (1 – перед Різдвом Христовим, 1 – перед Великоднем і 2 – перед Преображенням Господнім). Крім цього, перед Великоднем вони давали по 4 яйця, від освячення пасок – по 1 крашанці, а також – по 6 грошів за коляду.  
Священики отримували прибутки від надання духовних треб (вінчання, похорон, хрестин). У XVIII- І пол. XIX ст. не було встановлено тарифів на такі послуги, тому судововишнянці платили за них різні суми. У кін. ХІХ ст., за парохів храму Святої Трійці у Судовій Вишні о. Івана Войтовича (1871-1890), о. Віктора Решетиловича (1891-1894) та о. Василя Кондрацького (1895-1920), австрійською владою були встановлені тарифи на оплату священикам за духовні треби. Протягом 1879-1884 рр. ціна за оповідь становила 6 крейцерів (крейцер – 1/100 злотого ринського), а за вінчання – 15 крейцерів. У 1893 р. ці суми зросли і почали дорівнювати відповідно 10,5 і 26,5 крейцерів. Сума, яку необхідно було сплатити за поховання тіла померлого у цей час, залежала від віку останнього: чим старшою була померла особа, тим вищою була ціна за похорон. Тариф на похорон становив тоді від 8,75 до 26,25 крейцера. Частина поховань в силу певних обставин відправлялася безоплатно. У кін. ХІХ ст. річний дохід греко-католицьких парохів Судової Вишні тільки від надання духовних треб становив 14-28 злотих ринських.
Таким чином, каса храмів Судової Вишні поповнювалась за рахунок міщанських легацій, надання земельних ділянок в оренду, зборів у церквах у неділі та свята тощо. Основними джерелами прибутку священиків були ті ж надання міщан, грошові і натуральні збори під час освячення пасок, коляди тощо, оплата за надання духовних послуг. Річні доходи церков сер. XVIII ст. з огляду на їх купівельну спроможність були пропорційними прибуткам за рік у кін. ХІХ ст. Коштами церков розпоряджалися братства. Церковні гроші використовувались на забезпечення богослужінь, на догляд за вівтарями і церковними спорудами, на купівлю земельних ділянок тощо. Значна частина документів ІІ пол. XVIII ст. засвідчує факт надання церковними братствами і парохами Судової Вишні позик. Купівля землі та надання позик вказують на достатнє матеріальне забезпечення греко-католицької парафії та духовенства міста у цей час.
Дмитро Корб’як,
аспірант ЛНУ ім. Ів.Франка.
Категорія: Духовність | Додав: Administrator (10.11.2013)
Переглядів: 305 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]